Фінансова та економічна криза торкнулася кожного з нас. Люди стали більш стриманішими, суворішими. Деяким не вистачає коштів на проживання та все інше, одне слово, всім нам дуже важко. У пресі, на телебаченні лунає все більше і більше негативів про нашу владу, про стан нашого життя. І я теж так думала, адже у мене, на разі, двоє хворих дітей, і мені потрібні були величезні кошти на їх лікування. Я була у розпачі, адже це дуже страшно знати, що у тебе є хвора дитина, а грошей на лікування немає. Зверталася я до багатьох людей по допомогу, зокрема, в фонд «Розвиток України» Ріната Ахметова, Леоніда Черновецького, але мені відмовили, мовляв, що в Україні криза, і в них немає коштів. Я вам навіть не можу передати свого розпачу від почутого, а гроші потрібні були терміново. І от я звернулася до нашої міської влади, зокрема, до Валентини Степанівни Титяневич і Миколи Петровича Боровця.
Коли розповідала їм про свою проблему, то плакала так, що потім довго не могла заспокоїтися, адже це була остання надія на допомогу. Вони мене заспокоїли, уважно вислухали, а Микола Петрович сказав: «У міському бюджеті коштів майже нема, бо теж є великі проблеми, але міська влада намагатиметься допомогти по мірі можливостей». І от пройшло майже два місяці від нашої розмови, я уже думала, що ніякої допомоги мені ніхто не надасть, аж коли листоноша принесла листа, за підписом Любомира Романовича Дудчака, де було написано, що міськвиконком виділив кошти на лікування дітей. Я навіть не повірила в написане, почала дзвонити до Любомира Романовича, який і підтвердив написане в офіційному листі.
Дорогі Миколо Петровичу, Валентино Степанівно! Я і моя сім’я щиро вдячні вам за чуйність, за добрі слова, за допомогу нашій родині в цей дуже складний час. Для моїх хлопчиків це довга дорога до виздоровлення, ще багато всіх негараздів нам треба буде пройти, але, дорогі мої люди, я щиро вдячна вам за підтримку. Будьте здорові, хай ваші діти не знають біди, ще бажаю вам творчого натхнення і дякую за все. Хай вас Бог благословить.