Минуло 25 років, як не стало нашої коханої мами — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

Спливають дні, роки, проте немає строку давнини відходу у Вічність найріднішої людини. 25 років тому жахлива звістка про непоправну втрату сколихнула все місто — передчасно пішла із життя світла, добра людина, наша мама. Цей біль назавжди залишиться в наших серцях. У нашій пам’яті ти живеш і ніколи з серця не підеш. Спи, рідненька, спокійно, Царство Небесне і вічний спокій тобі.

Пройдуть роки,та ми не забудем

Материнської ласки і тепла,

І повік, мамо, в пам’яті буде

Те почуття, що ти нам дала.

Сумуючі за тобою діти, онуки, рідні

Забути — не в силі, вернути — не в змозі

12 жовтня минає 1 рік, як пішов у вічність найкращий батько, дідусь,чудова Людина — Валерій Якович КОСТРИЦЯ

Минають дні тяжкої скорботи й печалі, як Ти пішов у вічність. Ти завжди житимеш у наших серцях. Щодня ми згадуємо Твої мудрі поради. Ти був працьовитою, доброю та мудрою людиною. Найкращим батьком у світі. Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд із нами і пам’ять про Тебе ніколи не згасне в наших серцях. Божого тепла Тобі і Царства Небесного.

Хто знав, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

Сумуючі донька, син, онуки та рідні

9 жовтня — рік світлої пам’яті, як немає з нами чоловіка, батька й дідуся — Олександра Михайловича ВАЩЕНКА

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

10 жовтня минає 10 років, як пішов з життя наш любий чоловік, син, батько і дідусь — Валерій Анатолійович МОСІЙЧУК

Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі серед безлічі облич вже не зустрінем посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Світла пам’ять і Царство Небесне твоїй добрій душі.

Вічно сумуючі дружина, діти, мама, внучка

Хто пам’ятає, — пом’яніть,

а хто забув, — згадайте

12 жовтня минає 40 днів, як пішов із життя у вічність коханий чоловік, турботливий тато та дідусь — Анатолій Євгенович КОРНІЙЧУК

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас. Не можна змиритись, не можна повірити, що ти вже ніколи не переступиш поріг рідної домівки. На цьому світі ти був дуже мало, але світла і добра пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.

Спи спокійно, Царство Небесне і вічний спокій тобі.

Сумуючі дружина, діти, зять, невістка, внуки і правнука