МІСТЯНИ ДІЛЯТЬСЯ КОРОНАВІРУСНИМИ СИМПТОМАМИ
Коли нещодавно потрапила в реанімацію нашої лікарні (на щастя, як журналіст, а не як пацієнт), то побачила, наскільки відчайдушно люди в білих халатах прикривають собою коронавірусну передову. А днями знайомий розповів, що його сімейний лікар помер від ковіду… Медичний персонал зараз на вагу золота і теж хворіє, працюючи під прицілом нової хвороби. Стає мішенню, але продовжує йти в бій. Прикрі реалії нашого часу. У реанімації та в «ковідних» відділеннях — особливо.
НА ЛІКАРІВ НАВАНТАЖЕННЯ — ВЕЛИЧЕЗНЕ,
тому їх телефони не завжди відповідають, а самі вони збиваються з ніг. На початку налякані пандемією люди кидали камінням у перших евакуйованих українців із Китаю, які лише потенційно могли бути носіями вірусу. Сьогодні хворі безперешкодно ходять вулицями, їздять громадським транспортом і на таксі, стоять поруч із нами в лікарняних чергах, щоб здати тест чи зробити рентген легень. Щодня помітні хиби медичної галузі, бо що таке медицина України, коли колапс відчули набагато сильніші світу цього?
Відсутність зв’язку з лікарем містяни називають головною проблемою в подоланні ковіду. А ще читачі нашої газети цікавляться досвідом людей, які перехворіли. Як кажуть, інформований, отже, озброєний. Відтак ми провели в Фейсбуці невелике опитування, де запитали користувачів про симптоми хвороби та з якими труднощами довелося стикнутися захворілим. Звісно, відгуки в жодному разі не є панацеєю чи рецептом самолікування. Разом із цим, вони допоможуть розбавити щоденну суху статистику, проінформувати та зняти напругу.
Валентин: «Ви маєте бути готовими стикнутися з головною трудністю. Це тотальне ігнорування вашим «сімейним лікарем», — багато лайків отримав цей пост, що свідчить про негативний досвід пацієнтів. — На мою думку, це особливості «нувуграцької» ментальності. За два тижні після мого дзвінка до лікаря — жодної відповіді. Думаю, це розповсюджена історія в Нувуграді. Попри те, що «лікарі» — теж люди з цього міста. Ми їх утримуємо за наші податки, тож вони мають нас лікувати. Так, під час пандемії небезпечно працювати, але вони самі обрали цей фах! Але тільки не в Нувуграді… Тому люди сидять в Інтернеті і лікуються самі. Надія на імунітет і рідних».
Юлія: «Не забуваймо, що медики зараз перевантажені і стикнулися з новим викликом, перед яким падають найсильніші медицини світу, — зауважила я, як ініціатор обговорення. — У кожній професії є люди на своєму місці і для галочки. Варто вклонитися медикам, які щодня працюють у небезпеці задля порятунку пацієнтів. Дякуємо таким фахівцям!»
Марія: «На жаль, це правда! І стосується не лише хворих із ковідом. Стикалася не один раз, як у випадку з сімейним педіатром, так і з терапевтом. Скидала фото у вайбер (у дитини підліткові прищі на обличчі), щоб не йти на прийом у карантин, то два дні чекала на відповідь. Потім передзвонила, а зі мною ще й на підвищених тонах розмовляли! На запитання терапевту (теж у вайбері), прочитане давно, чекаю відповіді вже другий тиждень. Не можу сказати, що в нас лікарі не досвідчені. Ні, є багато професіоналів, але неповага багатьох зашкалює. Співчуваю хворим на ковід. Молюся, щоб якомога більше людей обминула ця біда!».
Дмитро: «Жодних труднощів не відчув, здивувала лише втрата запаху. Найважчим для мене було висидіти вдома на самоізоляції».
Людмила: «Коли мені треба було зв’язатися з сімейним лікарем, то проблем не було, вона відразу відповідає або передзвонить. Зараз хворіє знайома, то вже три дні не може додзвонитися до свого лікаря, не відповідає. Навіщо тоді з ним укладено договір?»
ЛИХОМАНКА, СУХИЙ КАШЕЛЬ, ВТРАТА ЗАПАХУ, СМАКУ
Алла: «Температура трималася 35,3-36,0°С. Хвилями траплялися сильні припливи жару, ніби температура «під сорок». І страшне безсилля.
Проблем зв’язатися з сімейним лікарем у мене не було — надала консультацію одразу. Призначений був тест ПЛР. Одразу ж провели забір (тут потрібно проконтролювати, щоб зробили якісно). А далі — проблема. Результат отриманий через сім днів негативний. Проте, коли знаєш симптоми короновірусу й тверезо оцінюєш ситуацію, то усвідомлюєш, що таки хворієш. На дев’ятий день я здала кров на наявність антитіл (ІФА-тест), виявилися позитивними IgM i IgG, тобто в мене була ще гостра стадія, але вже починали вироблятися антитіла. Тому результат отриманого ПЛР-тесту це ще не є діагноз. Потім була пневмонія, стаціонар. Нині маю позитивну динаміку, за що висловлюю щиру вдячність лікарям!
Сімейний лікар фізично не здатен відповісти на всі дзвінки, враховуючи кількість хворих під дверима кабінету і кількість консультацій по телефону. Тому ми теж маємо турбуватися про своє здоров’я. Виконуйте, будь ласка, правила карантину, користуйтеся засобами індивідуального захисту!».
Олена: «У першу добу — сильний головний біль, сонливість, знесиленість. На четвертий день абсолютно зникли смак і запах. При цьому ніс дихав, нежиті не було. Температура тіла — 37-37,2°С.
Були ще дивні стрибки, коли вона за 20 хвилин змінювалася декілька разів. Відчувала біль у серці протягом двох тижнів.
Звернулася до сімейного лікаря майже після двох тижнів хвороби — не хотіла наражати людей на небезпеку. Лікар не казав здавати тест, дала направлення на рентген. Знімок показав відсутність будь-яких відхилень, але на всяк випадок призначили антибіотики. Дзвонила до своєї подруги в Німеччину — попри те, що там посилений карантин, якого всі чітко дотримуються, у них захворюваність дуже висока».
Тетяна: «Мені антибіотики приписали без аналізів і тесту. Попросиш направлення на КТ — дадуть, не попросиш — ні. На рентген черга величезна. Чоловіка забрали в лікарню, коли він задихався. На КТ виявилося, що в нього 50% легень було вражено, то я з переляку й собі зробила».
Ірина: «КТ призначають, якщо людина тяжко дихає чи має сильний кашель. Бо апарат дає опромінення, що погано впливає на наше здоров’я. Я багато людей бачила в паніці: рентген у них був хороший, а вони вимагали від лікаря направлення ще й на КТ, бо так «люди сказали». Потрібно прислухатися до лікарів, а не до людей».
Світлана: «Я не знаю, чи перехворіла наша сім’я короновірусом. Судячи з симптомів — так, за результатам аналізів — ні. Справитися з хворобою нам дуже допомогла наш сімейний лікар. Вдячні за оперативність, професіоналізм та підтримку!».
Ксенія: «У кожного різні симптоми, залежить від імунітету. Є молоді люди віком до 35, які опиняються під дихальним апаратом, не маючи хронічних захворювань.
У мене перші дні були слабкість, біль у суглобах, температура, втрата запаху. Різко може статися погіршення, тому не треба ігнорувати поради лікарів. При двобічній пневмонії в тиждень йшло 100-150$. У легких випадках — температура і кашель, які лікуються звичайними ліками.
Якщо у вас відповідальний лікар, то проблем не виникне. Призначать домашнє лікування, у разі позитивного тесту ваших близьких зобов’яжуть перебувати на самоізоляції».
Аліна: «Моя бабуся в 83 роки перехворіла на ковід. Майже тиждень займалася самолікуванням, була температура 38,3°С. Думала, що нирки дають ускладнення. Потім вона почала кашляти, температура була 37°С. Ані втрати нюху, ані смаку не було, відчувала знесилення. Коли викликали швидку, то диспетчер не хотіла приймати виклик, як робот повторювала збивати температуру і звертатися до сімейного лікаря (був вихідний). Коли нарешті погодилися приїхати, сатурація і тиск були в нормі. На знімках підтвердили двобічне запалення легень. Тест на ковід виявився позитивним».
«ЩОБ ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ, ДОВЕЛОСЯ ПІДКЛЮЧАТИ ЗНАЙОМСТВА»
Алла: «Розпочиналася хвороба з болю в горлі та сухого кашлю. Температура трималася два тижні: удень — 37°С, вночі — 37,5°С. Здавалося, що болить усе, настільки ломить кістки. Головний біль був до нудоти. Здавалося, нудить постійно. У вечірній час починало «вилітати» серце. До терапевта звернутися виявилося нереально, тому довелося підключати знайомства. На початковій стадії по коштах обійшлося в 1000 грн, із вітамінами для дітей. На тест не направляють, поки не буде явно виражених симптомів».
Ганна: «Температура піднялася лише на один день до 37,5°С. На другий-третій зникли рецептори смаку і запаху. На п’ятий — почався тиск у грудях. На сьомий — сильна слабкість, їсти зовсім не хотілося. Тиск у грудях зник на 12-13 день. Минуло два тижні, організм наразі дуже виснажений. Помити посуд і зварити їсти — це максимум, на що вистачає сили.
Не приймала жодних ліків, бо маю онкодіагноз. Багато пила теплого: чай із лимоном, смородиновий, калиновий. Вживала часник, цибулю, сало.
Найбільша проблема — відсутність супроводу з боку лікаря. Моя лікарка лягла на операцію, коли я захворіла, тож мені призначили іншого лікаря, але він теж захворів. Довелося дзвонити знайомому фахівцю, щоб проконсультуватися».
Леся: «Звернулася на другий день втрати нюху до сімейного лікаря. Вона прослухала легені й направила на КТ. Запідозрила негаразди професійно: як з’ясувалося, у мене було вражено всього 3% легень, і навіть на тому етапі вона це прочула! КТ знайшло оте «матове скло» у легенях і поставило діагноз «двобічна пневмонія вірусного генезису». Лікуюся двома видами антибіотиків і вітамінами. Вживаю чаї, від яких уже нудить.
Кашель є (спершу не було), а потім — несильний, не дуже насторожував. Це і є небезпечним, бо люди зазвичай на нього не реагують, очікуючи чогось страшнішого. Але саме він часто видає пневмонію.
Важливо не спати в одній позі і частіше перевертатися на живіт, відкашлюється легше. І фізична активність, навіть через силу. Дуже добре гуляти в лісі, дихається легше.
Доньку ламає зусібіч, локалізація ломки непостійна. Голова болить, температура до 37,5°С. Рятується чаями й вітамінами. КТ покаже, що з легенями, бо теж підозра на пневмонію. Недивно: ми ж разом живемо, яка там ізоляція... Малого в школу не пускаю. Він теж температурить».
Володимир: «Перші дні вдома приймав жарознижувальний препарат. Був головний біль із боку потилиці, кашель, на вечір — температура до 38°С, потім втрата відчуття запахів. На 4-й день звернувся до сімейного лікаря, здав проби на ПЛР, було підтверджено наявність вірусу. У той же день мене доставлено в інфекційне відділення. Проходив лікування за рахунок держави та лікарняної каси. У лікарні відчував себе, наче побитий. На третій день почав користуватися кисневою маскою. З першого дня в стаціонарі отримував крапельниці та уколи, стан почав покращуватися. Через 10 днів стаціонарного лікування був виписаний».
«МИ, КОВІДНІ, СИДІЛИ В ЧЕРЗІ З УСІМА!»
Лідія: «Першим відчув недугу чоловік, спочатку почалася температура, через два дні загострилася хронічна хвороба (нирки). Температура була тиждень 37,5-38,5°С. Зателефонував лікарю, вона вислухала, сказала спостерігати, приймати жарознижувальне. Через два дні пішов до лікаря знову через болі в нирках (колола йому знеболювальне, бо не міг спати), попросив лікаря направити його на аналіз ПЛР. Дали направлення на антитіла (450 грн), за свій кошт зробив, результат через два дні негативний. Температура пройшла, приймав антибіотики.
Наступного дня захворіла я. Три дні температура була 37,2-37,5°С. Боліла спина, усе тіло, голова, горло, як при грипі. Абсолютно пропав нюх. Ніс закладений, нежиті немає.
Через два дні чоловік узяв направлення на КТ, бо йому стало важко дихати. Поставили на чергу через тиждень. За хабар зробили наступного дня. Виявилося незначне запалення легень, окремі вогнища.
ПЛР-тести робили обоє: у чоловіка — негативний, у мене — позитивний. Ковід у нас був у легкій формі, побічні симптоми важкі. Неймовірна слабкість, сонливість, втома, перепади тиску, головні болі — третій тиждень. Діти, очевидно, перехворіли одним днем, коли була температура.
Сімейний лікар ставилася до нас дуже уважно, відповідала на дзвінки, давала поради. Але ми сиділи в черзі з усіма, звісно, в масках, але… Ходили на КТ в чергу, де всі люди! Я ходила робити знімок носа, бо думала, що в мене гайморит. Ходила по лікарні, описувала знімок.
Добре, що в нас є авто, і ми не шастали по автобусах. Але ходили до аптеки. Мало, але були в магазині. Тобто, є чого боятися людей!».
Вікторія: «Я перехворіла, симптоми не зовсім стандартні: нежить, який швидко перейшов у гайморит, температура до 37,5°С, слабкість, тиснуло також у грудній клітці. З самого початку втратила нюх, але думала, що це логічно при гаймориті. Коли після кількох тижнів нюх не з’явився, то здала кров на антитіла до Сovid-19. Результат позитивний, показник антитіл досить високий».
Ігор: «Я хворію, але симптомами ділитися не буду, бо вважаю, що це не допоможе, а зашкодить іншим. Багато симптомів спільних, але багато індивідуальних. Тому, якщо є підозра, то перевіряйтеся і лікуйтеся в лікаря. Ковід — це дуже небезпечно».

2 листопада розпочав роботу всеукраїнський контакт-центр МОЗ. Тепер, щоб отримати вичерпну інформацію щодо лікування та діагностики COVID-19, варто лише зателефонувати за номером 0-800-60-20-19. Дзвінки безкоштовні. Консультації надаються цілодобово.