Протягом трьох останніх років в Україні вжито значних зусиль для приведення національного законодавства в питанні боротьби з домашнім насильством до міжнародних вимог.
07.01.2018 р. вступив у силу Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким дано визначення вказаному поняттю як діянню (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи в шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до цього Закону, у подальшому кримінальний та адміністративний кодекси України було доповнено відповідно статтями 126-1 та 173-2, що передбачають відповідальність за насильство в сім’ї. Одночасно кримінальний кодекс України доповнено обтяжуючою обставиною, що враховується судами при призначенні покарання: вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Аналіз ситуації в Новоград-Волинському районі свідчить про актуальність цього питання. Зокрема, протягом 10 місяців 2020 року працівники поліції склали 893 адміністративних протоколи на чоловіків, які вчиняли насильство в сім’ї.
Важливо зазначити, що систематичне притягнення до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї є безпосередньою підставою для кримінальної відповідальності.
Так, за цей період Новоград-Волинським міськрайонним судом із винесенням обвинувальних вироків розглянуто 4 кримінальні провадження за ст.126-1 КК України (Домашнє насильство) та засуджено тих, які зухвало вважають домашнє насильство нормою сімейного життя.