Останні офіційні новини в ЗМІ неабияк стривожили працівників фірми «К». Після того вони почали крадькома позиркувати один на одного.
А Микиті Несторовичу Башмаченкові саме в цей момент чомусь закортіло вийти в особистих справах. При цьому він кумедно розкланявся, приклавши руку до живота, і з винуватою міною на обличчі сказав:
— Мені, того… треба вийти.
А потім він кашлянув. Затим чхнув і подріботів до дверей.
Коли Башмаченко зник із поля зору, Семен Ігорович Потирлюк, котрий ділив стіл із Башмаченком, підозріло прорік:
— Ц-ц-ці-ка-во! Ну, дуже цікаво! — і почав позиркувати на вільний стіл у дальньому кутку кабінету.
Алла Іванівна зробила колезі зауваження:
— Не намилюй лижі! Оксанка завтра виходить з лікарняного!
Потирлюка знудило…
…А тим часом Микита Несторович збіг на нижній поверх. На лихо потрібні йому двері були зачинені зсередини. За ними хтось шарудів, тупцював, а з крана текла вода.
Зрештою двері відчинилися і показався Сергій Сергійович Гарбузюк, працівник із сусіднього відділу.
— Добрий день! — чемно привітався він і тицьнув пальцем у двері. — Можете заходити. Там вільно.
— Дякую! Здрастуйте! І ми ніби сьогодні бачилися.
— Справді?! — Округлив очі Гарбузюк і раптом чихнув.
Микола Несторович злякано відсахнувся, а відтак кулею влетів до туалету. Та враз загальмував. Обдивився навколо. Потім повернувся до дверей і захлопнув їх спиною. Затим ногою, носком туфлі, відкрив кришку…
Уже опісля ліктями відкрутив кран, помив руки з милом. Відтак трохи подумав і… знову помив руки.
Потім серветкою відкрив двері. Знову спиною захлопнув двері. І, обережно роззираючись навколо, ступив на сходинки.
Саме в той момент, коли Микита Несторович Башмаченко ввійшовши до свого робочого приміщення, у його носі знову невідь-чому закрутило. І він чихнув.
Його колеги враз завмерли.
А Башмаченко поспішив виправдатися:
— Шановні! Це не те, що ви подумали…
Однак Потирлюк крадькома почав натискати кнопки на мобільному телефоні: «103»…