У цьому році «Звягель-Інформу» виповнюється 13 років. Мабуть, для комерційного проекту, яким виступає наше видання, це вже достатньо солідний вік.
Звичайно, не все в нас виходить гладко, інколи не вистачає майстерності журналістам, багато матеріалів, м’яко кажучи, могли б бути цікавішими, трапляються прикрі технічні і орфографічні помилки. Велика кількість реклами, платних матеріалів викликає часом невдоволення частини читачів.
Ми це знаємо і намагаємося, наскільки вистачає таланту, виправлятися. Рекламу ж, навпаки, будемо збільшувати в об’ємі, адже, не маючи «донорів», мусимо самі заробляти гроші. В той же час відсутність спонсорів дає можливість проводити свою, незалежну, редакційну політику. Я думаю, що ця політика досить демократична. Тільки один той факт, що в нашому невеликому колективі (16 чоловік) є прихильники 6 різних політичних партій, мабуть, говорить сам за себе.
Ми намагаємося і в цей непростий передвиборчий час зберігати політичну рівновагу, не віддаючи перевагу тій чи іншій політичній силі, кандидату в депутати чи на міського голову. Не завжди це просто, є проблеми, але ми маємо достатньо сил, щоб не виносити їх на загал.
Нова рубрика «Опитування від «Звягель-Інформу», яку ми ввели напередодні виборів, викликала жвавий інтерес серед наших читачів, і, правду кажучи, додала нам зайвого клопоту і нарікань з боку політичних партій та кандидатів на посади.
Прогнози завжди річ невдячна, особливо в Україні, адже частина наших кандидатів знизу до самого верху нагадують жінок, які часто змінюють свої симпатії. У кого більше влади — вони в тій партії, був Пустовойтенко — всі керівники в НДП, був Кінах — всі ПППУ, Медведчук — СДПУ(о), Янукович — «Регіони», потім «За ЄДУ», врешті-решт виявилося, що всі стояли на Майдані. І кожен, хто приходить до Верховної Ради чи в Уряд, намагається вилити «корито бруду» на своїх попередників, а через 2 місяці своєї діяльності рапортують, що в них все «прекрасно». В них — дійсно, а в нас?
Як не помилитись у виборі? Хочу поділитися деякими своїми міркуваннями, спираючись на листи наших читачів, огляд різних інформаційних джерел та власний досвід. Цим виступом я не збираюсь когось за щось агітувати. Думайте самі.
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
Виборчі дільниці відчиняться 26 березня о 7.00 і закриються офіційно о 22.00, а фактично тоді, коли проголосує останній виборець, який встигне отримати бюлетень. Що нас чекає на міській дільниці? Кожен, пред’явивши паспорт і бажано запрошення, отримує чотири виборчих бюлетені, де вказується назва партії та прізвища першої п’ятірки. Ми маємо отримати такі бюлетені:

• до Верховної Ради — 45 партій;


• до обласної ради — 36 партій;


• до міської ради — 20 партій;


• на міського голову — 8 претендентів.

Заходимо в кабіну і відмічаємо в кожному бюлетені свою партію чи міського голову, потім ці чотири бюлетені опускаємо в урну.
До чого треба бути готовими? До величезних черг. Тому краще не йти голосувати в часи пік — «перед базаром» або одразу «після базару». І не забудьте взяти з собою якусь «шпаргалку», яка вже в кабіні допоможе вам зорієнтуватися, де яку «галку» поставити.
І ще одне: в багатьох можуть виникнути проблеми із списками — то адреса не та, то помилки в прізвищі — значить, без рішення суду ви не проголосуєте. Через те зайдіть напередодні на свою дільницю для звірки.
ВЕРХОВНА РАДА
Що нас чекає? Скоріше за все, малодієздатний парламент, який буде розділений на майже дві однакові частини, умовно кажучи, «помаранчеві» проти «синьо-білих». Я думаю, що реально в парламент пройде 6 партій та блоків з 45, місця розподіляться наступним чином: Регіони — 180; БЮТ і Наша Україна — по 100; СПУ, КПУ, Блок Литвина — від 20 до 30 місць кожному. Навряд чи хтось зможе суттєво змінити пропорції, хоча тиждень попереду і лідерам на «п’яти» наступає «Пора ПРП» і Блок Вітренко.
Як я буду голосувати? Для мене це непросте питання. Я з 1996 року член СДПУ(о), моя партія йде на вибори в опозиційному блоці «Не так», здавалося б, все ясно. Проте наша партія побудована на демократичних принципах і кожен має право, я ще в це вірю, робити власний вибір. Я його зробив ще після президентських виборів — не хочу голосувати за Медведчука, Суркіса, Шуфрича, вони наробили багато стратегічних помилок. В нашій партії достатньо здорових сил, які мають прийти їм на зміну. Соціал-демократичні ідеї перевірені часом в більшості розвинутих світових державах, і я переконаний, що вони мають перспективу і в Україні.
Якщо відійти від політики, на сьогоднішній день переконаний — ми зобов’язані підтримати В.М.Литвина, №39 у списку — це практично єдина людина з 7600 кандидатів в народні депутати, яка реально найближчі п’ять років не забуде про наше місто і район. Безперечно, він розраховує на підтримку земляків, це той випадок, коли і ми, не дивлячись на свої політичні орієнтири, повинні проголосувати за нього. Це не агітація, я просто уявляю себе на місці міського голови, коли після виборів ми зіткнемося з масою нових проблем — до кого звертатися за допомогою? Може, народні артисти чи боксери щось зроблять? Чи ті, в кого найвища заслуга перед державою те, що він «стояв на Майдані». На жаль, їх «чесні руки» в багатьох випадках перетворились в «швидкі ноги». І кричать сьогодні «не зрадь Майдан». Хто кого зрадив?
І ще про одне. Ми часто чуємо, що на виборах практично обиратимемо прем’єр-міністра. Думаю, що жоден з нинішніх лідерів ним не стане, і це справедливо. Ми не повинні залежати від політичних уподобань тієї чи іншої партії. Вірю, що вистачить глузду обрати «технічного» прем’єра, молодого, без старого «багажу», можливо, в окулярах і необтяженого кольором краватки.
ОБЛАСНА РАДА
Наступний бюлетень в наших руках по виборах депутатів обласної ради, принцип вибору — такий же. Список складається з 36 партій. Про обласну раду абсолютна більшість населення майже нічого не знає, хоча це надзвичайно важливий орган регіональної політики. Обласна рада складається з 90 депутатів, представників різних партій. Я думаю, що по своїй конфігурації вона в основному повторюватиме Верховну Раду. Хоча можливі місцеві особливості, враховуючи потужний потенціал блоку Литвина і авторитет народного депутата Зайця В.В., який очолює обласну організацію СДПУ(о).
У відповідності до нової Конституції, з числа обласної ради буде обиратися голова, по суті — це буде губернатор. Обласна рада виконує функцію фактичного розпорядника коштів для місцевих бюджетів, тобто, скільки в нас буде грошей на «комуналку», дороги, освіту і медицину — залежить не від того, скільки ми заробимо, а скільки нам виділять з обласного бюджету. На жаль, наше місто дотаційне. Так, на 2006 рік ми затвердили бюджет в сумі 58 млн. гривень, а плануємо заробити всього 17 — решту отримаємо з області. Тому від того, хто і як компетентно представлятиме наше місто в обласній раді, можна розраховувати на додаткові асигнування чи фінансування якихось нових програм.
Простий приклад: чотири роки депутатом обласної ради працює Неук Василь Іванович, він же очолює там комісію по освіті, можливо, про це ніхто не говорить, але багато в чому, завдячуючи саме йому, наші вчителі і техпрацівники жодного разу не мали затримки у виплаті заробітної плати, більше того, навіть почалася виплата минулорічних боргів. Хотілося б звичайно, щоб і в новій облраді ми були представлені достойно, шукайте в обласних списках Журбенка Олега Івановича, Ющенка Олександра Миколайовича, Мартинюка Леоніда Миколайовича, Нусбаума Степана Антоновича, Островського Станіслава Миколайовича, Литвина Петра Михайловича.
Я особисто голосуватиму за Мартинюка Миколу Івановича, він четвертий в обласному списку блоку «Не так» (№28 у виборчому бюлетені), і не тільки тому, що ми з ним в одній партії, я абсолютно переконаний, що він відноситься до тих людей, які не тільки знають суть міських проблем, але й при необхідності зможуть їх компетентно вирішувати на обласному рівні.
МІСЬКА РАДА
Третій виборчий бюлетень із списком 20 партій і блоків, які делегують своїх представників у міську раду — всього має бути в раді 39 депутатів. Як свідчить останнє опитування, в міську раду мають шанс пройти лише 8 партій. Якби вибори відбулися в минулу неділю, то до міської ради пройшли б: Блок Литвина (14,4%), Партія Регіонів (13,8%), БЮТ (10,7%), Блок «Не так» (10,2%), Наша Україна (9,9%), КПУ (4,6%), СПУ (4,1%) і Партія промисловців і підприємців (3,0%). Опитано було по телефону 1009 чол., похибка не перевищує 2%. Решта партій та блоків недобирають навіть 2%. Частина виборців (19,3%) ще не визначилась — тобто, це великий резерв на наступний тиждень.
Якщо проаналізувати результати останніх наших опитувань, — чітко проходить тенденція голосування за лідерів до Верховної Ради. Частіше всього виборці обособлюють місцеву партію з республіканською, забуваючи, на жаль, що в місті ця партія створена за місяць до і тільки для виборів. Я знаю серед нинішніх місцевих партій такі, для перевезення яких однієї маршрутки буде забагато. Але ж гроші їм дають, а їх треба відпрацьовувати.
І знову буде, як в нинішній раді, коли з 39 депутатів більш-менш активно працювали чоловік 10-15, на жаль, це факт.
При виборах до міської ради взагалі політику треба виключити — це не той орган, який вирішує глобальні проблеми — це повсякденна робота з реальними людськими проблемами, це сміття, нікудишні дороги на околицях, це постійна загроза залишитися без води, тепла, електроенергії. Це робота, яка не оплачується, і я знаю, що більшість депутатів допомагають своїм виборцям силами власних підприємств та організацій.
Тому, мабуть, в першу чергу треба оцінювати можливість працювати не партії, а конкретної людини.
Я йду на ці вибори по списку блоку «Не так» (№13 у виборчому бюлетені), куди, крім СДПУ(о), входять Республіканська партія і об’єднання «Жінки за майбутнє». В принципі у нас підібралась команда однодумців, які мають не тільки бажання, але й досвід роботи в міській раді. Я чотири роки очолював комісію з питань бюджету, комунальної власності та земельних ресурсів. Не все звичайно вдалося зробити з того, що було в нашій компетенції, проте слід зауважити, що і великих проблем у цих сферах, якими опікувались депутати моєї комісії, не було. Хоча всі розуміють, що питання заробітної плати бюджетникам, власність і земля — є найбільш конфліктними, бо зачіпають реальні інтереси людей.
Мені не соромно і перед своїми виборцями з вулиці Карла Маркса, бо те, що обіцяв — практично зроблено, предметно займались своїм житлом, впорядкували двір, збудували стадіон зі штучним покриттям, перший бювет збудовано на моєму окрузі.
Це тільки перші кроки до створення нормальних цивілізованих умов проживання. Думаю, наш досвід треба переносити і на інші двори. В першу чергу: Кірова, 50, К.Маркса, 6, Куйбишева.
Ще в мене є велике бажання сприяти впорядкуванню території на «малій батьківщині» — провулках Тельмана. Там треба негайно закривати сміттєзвалище, зробити дороги і побудувати такий же дитячий майданчик, як у дворі по К.Маркса, 13.
І тут неважливо — буду я депутатом чи ні, вважаю це своїм персональним обов’язком.
Взагалі, в нашому виборчому списку більшість кандидатів перейнялися подібними ідеями — більше того, це стало основними пунктами в нашій передвиборній програмі — створити людям більш нормальні умови для проживання, роботи і відпочинку.
На жаль, життя таке коротке і хочеться жити пристойно.
МІСЬКИЙ ГОЛОВА
Четвертий бюлетень — вибори міського голови.
Зареєстровано 8 претендентів, як показали попередні опитування, явний лідер — М.П.Боровець, взагалі-то, достойні всі, але, як на мене, найбільш підготовлені до цієї роботи, крім діючого голови, це П.А.Сербін та А.В.Завальнюк.
У мене особисто є деякі претензії до М.П.Боровця, про що я йому весь час кажу і особисто, і на засіданнях міськвиконкому, і на сесіях. Я вважаю, що йому в окремих випадках не вистачає витримки, він не завжди прислухається до чужих думок та порад.
Разом з тим, я безперечно буду за нього голосувати і підтримувати, а при можливості — і стримувати від якихось, на мій погляд, не зовсім правильних дій.
Більшість міського населення мали змогу переконатися, що за останні чотири роки він настільки досконало вивчив всі фінансові та комунальні проблеми міста, що може досить кваліфіковано вирішувати питання будь з ким — від обласної ради і до міністрів. І ще одне, може, найголовніше — Микола Петрович залишився на тому рівні, в тому часі, коли ми «раньше думали о Родине, а потом — о себе».
І насамкінець, шановні читачі, якщо вас ці вибори вже «дістали», то відкривайте сторінку №12 цього номера газети «Звягель-Інформ» рубрику «Парад порад» і швидше купуйте плоскоріз Фокіна.