Минулого літа десятеро новоград-волинських дітей були запрошені до молодіжного табору відпочинку, який знаходиться в білоруському місті-побратимі Рогачеві. Там вони виграли кубок «Слов’янської дружби» — прекрасно себе зарекомендували, стали переможцями багатьох конкурсів, змагань, вікторин, активними учасниками всіх заходів. І в результаті отримали запрошення відвідати російське місто Курськ.
Цього року вже вдруге юні звягельчани поїхала до курського молодіжного табору. Зазначу, що всі витрати, крім транспортних, російська сторона взяла на себе — а це 21 день захоплюючого відпочинку, що стали дійсно незабутніми для громадських активістів з різних шкіл нашого міста.
Влада Курська запросила також відвідати цей молодіжний центр відпочинку і офіційну делегацію з Новограда-Волинського, яку очолив заступник міського голови Сергій Колотов, який і розповів нам про свої враження від побаченого:
— Варто зазначити, що місто Курськ знаходиться за 800 кілометрів від Новограда-Волинського, а молодіжний центр — на сто кілометрів ближче. До складу нашої делегації також входили представник управління освіти і науки міськвиконкому Валентина Найдюк та приватний підприємець Ігор Вознюк. Спонсором цієї поїздки виступив Роман Сідлецький (від редакції — приватний підприємець, керівник міського штабу «Фронт змін»).
— Якими були ваші перші враження після того, як проїхали українсько-російський кордон?
— Відразу вразили дві речі — хороші асфальтовані дороги, навіть у сільській місцевості, та поля, де всюди колосилася пшениця, жодного не бачили клаптика сільськогосподарських угідь, яке б заросло бур’янами, благувало. І так протягом майже 150 кілометрів — саме таку відстань потрібно було подолати від кордону до Курська. На полях, де саме розпочиналися жнива, побачили дуже багато різноманітної сільськогосподарської техніки — кипіла активна робота зі збору врожаю. Якщо така ж ситуація і в інших регіонах Росії, то це може свідчити про те, що ця держава знаходиться на етапі свого активного розвитку.
Нас дуже привітно і гостинно зустріли у молодіжному центрі, де ми передали вітання від України, і відразу опинилися у цікавому і захоплюючому вирі подій — тут дітям не дають сумувати, день розписаний практично по хвилинах, насичений різними заходами.
— Чи є подібні молодіжні центри в нашій країні?
— Я можу порівнювати курський хіба що з Артеком. У росіян поки що трішки слабша матеріальна база, але за методикою роботи приблизно так само, як і в Артеку. Судячи з того, якими усміхненими та задоволеними виглядали практично всі діти, почуваються вони тут чудово. Живуть у чистих, охайних кімнатах з душовою кабіною та зручностями у блоці, їх гарно харчують. А навколо дуже мальовнича місцевість, пейзажі незрівнянної краси.
Поряд протікає річка Сейм — трохи більша, ширша і глибша за нашу Случ. Пляжі облаштовані, ліс — майже первозданний, бо в цих місцях мало населених пунктів. На річці є дуже мальовничий острів з альтанкою, де молодь любить відпочивати, поспівати пісень коло вогнища під гітару.
— Як сприймають російські діти українців?
— У центрі відпочивають діти з України, Білорусі, Прибалтики, Росії. І складається враження, що всі вони — єдина дружна сім’я.
— Ваша поїздка була обмежена лише відвідинами молодіжного центру?
— Ні, мер Курська, Микола Іванович Овчаров та депутат Курської міської ради Олександр Петрович Трубніков, які особисто запрошували нашу делегацію, також запропонували нам оглянути і саме місто, куди ми вирушили другого дня по приїзді. Цікаво, що по дорозі нас очікував приємний сюрприз — відвідини парково-палацового комплексу «Мар’їно», яке було колишнім графським маєтком, а нині, на площі понад 200 гектарів, тут розташований санаторій для ВІП-персон. Неофіційно також тут знаходиться одна з резиденцій Президента Росії.
— Чим же особливе «Мар’їно»?
— Це місце дійсно незрівнянної краси — і досі все тут витримане у тому колишньому «графському» стилі — парк, доріжки, альтанки, величезне озеро і прекрасно облаштована набережна. Тут полюбляли відпочивати російські імператори, згодом — генеральні секретарі Компартії, а нині — і Президент не цурається.
Нас удостоїли честі пообідати в графській їдальні, де поряд з нами за столами сиділо чимало російських знаменитостей, представників так званого бомонду. Ми мали можливість оглянути цей величезний палац і подивуватися красі архітектури та внутрішнього оформлення.
— Яке враження залишилося від побаченого в Курську?
— У Курську була екскурсія містом. Це — обласний центр, одне з найкращих міст Росії, яке має багатовікову історію, і в якому нині проживає близько півмільйона населення. Основу економіки тут складає надзвичайно розвинена промисловість — на частку курських промислових підприємств з окремих позицій припадає понад 50% російського ринку. Розвитку промисловості тут дуже сприяє наявність атомної електростанції. Саме завдяки їй вся центральна частина міста буквально сяє вогнями — спеціальними підсвітками облаштовані всі будівлі, установи, вулиці. Складається враження, що потрапив у велике місто Західної Європи.
Вражають своїми грандіозними масштабами торгові комплекси — у Курську в них площі відповідно на одного жителя дорівнюються до Москви та Санкт-Петербурга.
Незважаючи на світову кризу, активно ведеться будівництво багатоповерхового житла, що ми самі особисто могли побачити — на будівельних майданчиках буквально «кипіла» робота.
Ще незабутні враження залишили по собі відвідини меморіалу пам’яті трагедії на атомному підводному човні «Курськ», де загинули моряки, котрі були в більшості своїй уродженцями Курська. Це дійсно вражаючий меморіал, збереглися передсмертні записки тих, таких юних і вже вічно молодих, хлопців... Ми поклали для них квіти пам’яті.
Офіційний прийом нашої делегації в мерії також запам’ятався надзвичайною доброзичливістю, до нас дуже дружно віднеслися, але й не обійшлося без курйозу — на великій карті Росії та Європи нас попросили показати, де знаходиться Новоград-Волинський. Боявся, що наше містечко там може бути і не позначеним, але, чомусь, саме Новоград написали такими ж великими літерами, як найбільші міста України. З цього приводу було багато добрих жартів — мовляв, це не помилка картографа, а справжнє визнання міста, де народилася всесвітньо відома поетеса.
— Сергію Юрійовичу, чи була у вас можливість відвідати якесь промислове підприємство Курська?
— Так, ми побували на місцевому хлібозаводі. Підприємство вразило сучасним обладнанням і дуже смачним хлібом, що випікається за старовинними технологіями, без хімічних домішок. Взагалі росіяни надають велике значення якості продукції.
— Чи зацікавлені вони в українській продукції?
— Що стосується харчової галузі, то їх не задовольняє якість наших молочних продуктів, де практично нема молока, і ковбас, де зовсім мало м’яса. Мовляв: «Покращуйте якість — будемо купувати». Тому саме над якістью потрібно серйозно працювати Україні, щоб не втратити остаточно російські ринки.
А от щодо інвестицій в російську економіку, то вони досить активні з боку українських підприємців. Так, одна з найбільших новобудов Курська — кондитерська фабрика «Київ-Конті». Бо, як стверджують росіяни, українські кондитерські вироби, на відміну від м’ясо-молочних, дуже якісні і смачні.
Тож загалом ця поїздка залишила дуже позитивні враження, а на свято «Лесині джерела» до нас із відповідним візитом завітала делегація з Курська. Нині йде мова про тісну співпрацю з цим містом та налагодження культурних зв’язків.