Мені — 25. Не вірте тим, хто каже, що мені за сорок. То — мої вороги-заздрісники. А завидувати є чому, бо я — супер! Супер-ляля! Так говорять мужчини. А ще подейкують, що я барбі! В смислі, красива. Ну, струнка там. Блондинка. Умгу! Очі — колір хвилі. Лебедина шия. І нижче — все в нормі. Як у дєвочки!
Скромна я, сором’язлива. Акуратна. Користуюсь косметикою. В міру. Люблю старовинні романси, музику в ритмі танго і сучасну попсу. Тіпа: тата-тата, камушек в груді… Люблю в’язать. Люблю смачні страви. Вмію водити машину. Маю двох дітей. Але для нового обранця вони не будуть обузою, бо вже дорослі. В смислі, вони самі дадуть собі раду.
Колишній мій чоловік мав пристрасть до зеленого змія. Неодноразово лікувався. Потім стало ясно: він потєряний, і виховувати дітей можна тільки окремо від тієї гидоти, що зветься п’янкою. Ми від нього пішли. Через це прохання до людини по переписці: головне, незнайомцю, щоб ти не захоплювався випивкою. Покурювати можна.
Маю я потяг до піднесених почуттів. Тому мрію на дачі (твоїй дачі, мій супер-герою!) створити невеличкий ботанічний сад. Щоб кохатися в ньому, як ото голубки! А як чайки — на Капрі, Борнео…
А ще було б добре, щоб ти, невтомний лицарю, міг на дачі щось змайструвати, машину свою, тобто, вже нашу, відремонтувати, щось смачненьке приготувати, білизну випрати. Ну й такі інші дрібниці.
Відгукнися, мій легеню! Твоя супер-ляля чекає на тебе! Цьом-цьом!