Нині криза ставить перед політиками свої жорсткі умови, які вписуються в просту формулу — «або ви мене, або я вас». Очевидно, цим можна пояснити резонансну статтю Дмітрія Медведєва «Росіє, вперед». У ній російський президент звинувачує своїх попередників у тому, що вони не розвивали, а просто «проїдали» те, що залишилося від СРСР.
Характерно, що суворий діагноз Медведєва з’явився через два місяці після аналогічного невтішного висновку українського політика Арсенія Яценюка. Ось тільки Яценюк не просто визнав таку проблему в Україні, а й запропонував дуже цікавий механізм її подолання.
Особливо цікава пропозиція політика щодо виробництва продовольства. Адже чого гріха таїти — свого часу ця галузь була ключовою, й Україна поїла молоком, годувала м’ясом і хлібом весь Союз. А сьогодні українське село вмирає, земля не обробляється, кількість великої рогатої худоби скорочується мало не щодня. Вже цього літа, згідно з даними Держкомстату, корів у країні налічувалося лише 2,89 млн. голів. Тобто — в середньому одна корова на 15 українців. Звідки ж тут взятися достатній кількості молока?
За допомогою великотоварного сільськогосподарського виробництва Україна зможе наповнити внутрішній ринок недорогими продуктами, зокрема й м’ясо-молочною продукцією. Якісна сільгосппродукція — це запорука нашої продовольчої безпеки. Адже від того, як ми харчуємося, залежить наше здоров’я. А в раціоні українців зараз різкий дисбаланс у бік хліба і картоплі, й за останні кілька років таке харчування стало причиною захворювань 13,8 млн. людей!
Налагодивши виробництво для українського ринку, згодом ми зможемо й сусідам постачати свою продукцію. Невипадково ж наша країна була свого часу «житницею всієї Європи». «Одна із цілей — українська глобальна ініціатива у сфері продовольчої безпеки Європи та світу. Звичайно, ми повинні підключити для цього наших партнерів із Росії, Білорусі, Казахстану. Упевнений: ми можемо повернутися на світову арену торгівлі не лише сільськогосподарської продукції, а й продуктів харчування», — упевнений Арсеній Яценюк. Хіба ж не зможемо?