ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Благословите спросить, батюшка! Во время службы, обхода священником с кадилом, ему подают записки. Можно подробнее узнать, как подавать, даются ли деньги? И как вести себя, когда в церковь, еще до начала службы, заходит батюшка? Поклониться и все? А когда встречаешь своего духовного отца на улице, вне церкви, можно просто здороваться, так же, как и с обычными людьми?
— Господи, благослови! Во время хождения с кадильницей, священника нельзя отвлекать какими-то записками, ведь он молится перед каждым образом, которому совершает каждение.
Если священник вошёл в храм и не слишком торопится, то воспользуйтесь случаем и возьмите у него благословение. Если же он торопится, то просто на расстоянии поклонитесь ему головой в знак благоговейного приветствия.
На улице у священника всегда берут благословение. Если же он одет не как священник, а как обычный мирянин, то, значит, не хочет, чтобы в нём узнавали священника, и тогда достаточно вежливо поздороваться.
— Добрый день, отче. Поясните, будьте добры: 1. Кто и по каким причинам не может быть восприемниками при крещении? 2. Может ли мать присутствовать при крещении ребёнка? Спасибо.
— Господи, благослови! Восприемниками не могут быть люди неправославного вероисповедания или люди невоцерковлённые, поскольку крестные только для того и нужны, что дают обет воспитать ребёнка в Православии. А для этого они должны твёрдо стоять в вере и знать Православную веру.
Затем, не могут крестными быть супруги или те, кто намерен стать супругами между собой. Поскольку родство духовное делает их через общего сына или дочь из купели духовными родителями по отношению к ребёнку. Но, стоит заметить, что в Требнике пишется только об одном восприемнике для крещаемого. Для девочки — взрослая женщина, для мальчика — взрослый мужчина. Родная мать или родной отец не должны становиться крестными своему ребёнку, иначе они становятся духовными родителями и плотское супружество должно упраздниться. Всё это написано в Требнике Петра Могилы в разъяснении, кто может быть крёстным.
Матери не возбраняется быть при Крещении её ребёнка, если прошло уже 40 дней после родов, и над ней священник прочитал молитву очищения и ввел в храм как могущую Причащаться и участвовать во всех церковных собраниях.
— Доброго дня, отче Аліпій! Потребую Вашої поради. Скажіть, будь ласка, чи існує насправді «вінець безшлюбності» чи це вигадки злих людей які хочуть на цьому нажитися? Пробачте за те, що турбую Вас з цього приводу, просто хочу відмовити свою подругу від звернення до ворожки. Вона вважає, що на ній лежить «вінець безшлюбності», і таким способом вона хоче вирішити надуману нею проблему. Наперед Вам вдячна.
— Господи, благослови! Поняття «вінець безшлюбності» з’явилося нещодавно, може, років з 15. До цього такого ніхто не чув. Спершу цей термін вигадали цигани, а вже за ними потягнулися й інші. Зрозуміло, що це шарлатанські вигадки. Бо вінець, за логікою, що він у образ слави, може бути тільки вінчальний. Та й поняття, що можна зробити так, що хто не зможе вийти заміж, або навпаки — виходити заміж, не вкладається у просту логіку Божественного Промислу. Бо, якщо хтось втручається у течію Промислу, то сам собі шкодить, перш за все.
Іноді людині просто не корисно одружуватись. Бог це бачить і не силує. Але коли людина будь що прагне досягти некорисного, то потім вимушена важко страждати, що пішла проти волі Божої.
— 40 днів тому в мене помер батько, пробувши ще тиждень після ДТП у дуже важкому стані в реанімації. Татів батько, мій дідусь, маючи 49 років, також загинув у ДТП. Чи це не є родинним прокляттям? Яким чином його можна відвернути?
— Від усієї душі висловлюючи Вам та Вашій родині співчуття з приводу смерті дорогої для всіх вас людини, тим не менше, хотів би пригадати Вам одну старовинну приказку: «Те, що трапилося раз, називаємо випадковістю; повторене двічі — співпадінням; і тільки триразовий рецидив ми можемо вважати закономірністю». При всій очевидності відносності такого твердження, воно, все ж таки, має під собою також і певні раціональні підвалини, котрі аж ніяк не дозволяють вважати його цілковито позбавленим здорового глузду. Якщо у Вас немає ніяких інших більше або менше промовистих фактів, які можна було би прямо або бодай опосередковано співвіднести з існуванням якогось «родового прокляття» щодо членів Вашої родини як із їх основною чи, принаймні, другорядною причиною, то, мабуть, хвилюватися занадто з цього приводу все-таки не варто. Хоча, повірте мені, це зовсім не означає, що Ви не повинні змагатися за те, щоби і Ви особисто і всі члени Вашої родини не намагалися всіма силами вести зразкове християнське життя, або щоби Вам не потрібно бути постійно відкритою до спокійного і смиренного прийняття всього того, що спасенно приходить до Вас у відповідності до задуму Божого Провидіння.
— Благословите спросить, батюшка! Во время службы, обхода священником с кадилом, ему подают записки. Можно подробнее узнать, как подавать, даются ли деньги? И как вести себя, когда в церковь, еще до начала службы, заходит батюшка? Поклониться и все? А когда встречаешь своего духовного отца на улице, вне церкви, можно просто здороваться, так же, как и с обычными людьми?
— Господи, благослови! Во время хождения с кадильницей, священника нельзя отвлекать какими-то записками, ведь он молится перед каждым образом, которому совершает каждение.
Если священник вошёл в храм и не слишком торопится, то воспользуйтесь случаем и возьмите у него благословение. Если же он торопится, то просто на расстоянии поклонитесь ему головой в знак благоговейного приветствия.
На улице у священника всегда берут благословение. Если же он одет не как священник, а как обычный мирянин, то, значит, не хочет, чтобы в нём узнавали священника, и тогда достаточно вежливо поздороваться.
— Добрый день, отче. Поясните, будьте добры: 1. Кто и по каким причинам не может быть восприемниками при крещении? 2. Может ли мать присутствовать при крещении ребёнка? Спасибо.
— Господи, благослови! Восприемниками не могут быть люди неправославного вероисповедания или люди невоцерковлённые, поскольку крестные только для того и нужны, что дают обет воспитать ребёнка в Православии. А для этого они должны твёрдо стоять в вере и знать Православную веру.
Затем, не могут крестными быть супруги или те, кто намерен стать супругами между собой. Поскольку родство духовное делает их через общего сына или дочь из купели духовными родителями по отношению к ребёнку. Но, стоит заметить, что в Требнике пишется только об одном восприемнике для крещаемого. Для девочки — взрослая женщина, для мальчика — взрослый мужчина. Родная мать или родной отец не должны становиться крестными своему ребёнку, иначе они становятся духовными родителями и плотское супружество должно упраздниться. Всё это написано в Требнике Петра Могилы в разъяснении, кто может быть крёстным.
Матери не возбраняется быть при Крещении её ребёнка, если прошло уже 40 дней после родов, и над ней священник прочитал молитву очищения и ввел в храм как могущую Причащаться и участвовать во всех церковных собраниях.
— Доброго дня, отче Аліпій! Потребую Вашої поради. Скажіть, будь ласка, чи існує насправді «вінець безшлюбності» чи це вигадки злих людей які хочуть на цьому нажитися? Пробачте за те, що турбую Вас з цього приводу, просто хочу відмовити свою подругу від звернення до ворожки. Вона вважає, що на ній лежить «вінець безшлюбності», і таким способом вона хоче вирішити надуману нею проблему. Наперед Вам вдячна.
— Господи, благослови! Поняття «вінець безшлюбності» з’явилося нещодавно, може, років з 15. До цього такого ніхто не чув. Спершу цей термін вигадали цигани, а вже за ними потягнулися й інші. Зрозуміло, що це шарлатанські вигадки. Бо вінець, за логікою, що він у образ слави, може бути тільки вінчальний. Та й поняття, що можна зробити так, що хто не зможе вийти заміж, або навпаки — виходити заміж, не вкладається у просту логіку Божественного Промислу. Бо, якщо хтось втручається у течію Промислу, то сам собі шкодить, перш за все.
Іноді людині просто не корисно одружуватись. Бог це бачить і не силує. Але коли людина будь що прагне досягти некорисного, то потім вимушена важко страждати, що пішла проти волі Божої.
— 40 днів тому в мене помер батько, пробувши ще тиждень після ДТП у дуже важкому стані в реанімації. Татів батько, мій дідусь, маючи 49 років, також загинув у ДТП. Чи це не є родинним прокляттям? Яким чином його можна відвернути?
— Від усієї душі висловлюючи Вам та Вашій родині співчуття з приводу смерті дорогої для всіх вас людини, тим не менше, хотів би пригадати Вам одну старовинну приказку: «Те, що трапилося раз, називаємо випадковістю; повторене двічі — співпадінням; і тільки триразовий рецидив ми можемо вважати закономірністю». При всій очевидності відносності такого твердження, воно, все ж таки, має під собою також і певні раціональні підвалини, котрі аж ніяк не дозволяють вважати його цілковито позбавленим здорового глузду. Якщо у Вас немає ніяких інших більше або менше промовистих фактів, які можна було би прямо або бодай опосередковано співвіднести з існуванням якогось «родового прокляття» щодо членів Вашої родини як із їх основною чи, принаймні, другорядною причиною, то, мабуть, хвилюватися занадто з цього приводу все-таки не варто. Хоча, повірте мені, це зовсім не означає, що Ви не повинні змагатися за те, щоби і Ви особисто і всі члени Вашої родини не намагалися всіма силами вести зразкове християнське життя, або щоби Вам не потрібно бути постійно відкритою до спокійного і смиренного прийняття всього того, що спасенно приходить до Вас у відповідності до задуму Божого Провидіння.
Коментарі відсутні