21 січня — ювілей у Валентини Антонівни Ксендзук — поетеси, автора збірки поезій «І поки зорі воду п’ють», координатора творчої інтелігенції міста.
За спиною — роки, міста, кордони, драми і радості, багато пісень, віршів і творчих зустрчей.
Валенитна Ксендзук — виткана з оптимізму й молодості, енергійності й, часом, дитячої безпосередності, з музики, віршів, підмостків і досвіду.
У косачівській оселі вона близька людям старшого віку і молоді, відомим і не дуже особистостям, які щойно ступають на творчу стежину.
Без неї немислиме літературно-мистецьке життя нашого краю. Хто вона за покликанням? Медик чи педагог? Поетеса чи співачка? І те, і інше у цій постаті сплелося воєдино, бо має особливу харизму, особливий стрижень, навколо якого концентрується творчий потенціал митців рідного краю — завдяки її мудрості й досвіду. Її життєвий девіз: не животіти, а горіти!
Вона живе піснями, віршами, творчими зустрічами. Вміє підбадьорити, підтримати, надихнути!
Відомо: без людей знакових затухне духовне багаття. З ювілеєм тебе, посестро! Снаги, здоров’я, натхнення на довгі роки!
Знов січень лічить поспіхом сторінки:
Знак зодіаку — Козеріг,
назустріч поспішає Водолій.
Вже й Новий рік спочив біля ялинки,
Різдво... Щедрівки... Водохреща...
До Валентини – поетеси й жінки,
Підкрався мудрий ювілей.
Вам за спиною роки не носити.
В дорозі стрінете літа.
Веснянки зможуть у танок ще запросити,
Але прийшла вже осінь золота...
Тож нехай ця нова пора буде щасливою!

ЛЮБИСТКОМ ПАХНЕ РІДНИЙ КРАЙ

Пригортає Звягель Случ,
Задивившись в синь із круч,
Їх життя вирує на землі давно,
Із глибин віків сягає,
В дзвонах піснею лунає,
Мого шляху вишиває полотно.

Приспів:

Любистком пахне рідний край,
В джерелах райдуга сміється...
З усіх доріг мені озветься
Мій Новоград — коханий рай.

Скільки бід у батьків дім
Нам приносив вражий грім, —
Застигає на очах сльоза сумна...
До святих могил схилюся
І нетлінню душ вклонюся,
Хай квітує миром люба сторона.

Приспів:

Любистком пахне рідний край,
В джерелах райдуга сміється...
З усіх доріг мені озветься
Мій Новоград — коханий рай.

Місто, де дитинства сад
І кохання зорепад,
Я з тобою, граде, плачу і сміюсь.
Сподіваюсь і люблю я,
За Вкраїну світ молю я,
І до тебе, славний лицарю, горнусь.

Приспів:

Любистком пахне рідний край,
В джерелах райдуга сміється...
З усіх доріг мені озветься
Мій Новоград — коханий рай.