У Старому Завіті ще з часів пророка Мойсея був закон, який забороняв Ізраїльтянкам після народження дитини впродовж конкретного часу виходити між люди і доторкатись речей, посвячених Богу, бо жінки в такий час вважались нечистими. Сорокового дня, після народження хлопчика, а вісімдесятого – після народження дівчинки, кожна мати мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною. Коли Мати Божа породила Ісуса Христа, вона не була зобов'язана дотримуватися цього закону, бо не була звичайною жінкою й після народження Ісуса залишилася Пречистою Дівою.
Разом із обрядом очищення сповнила Марія ще й другий закон, за яким кожного первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу. У той час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. євангеліст Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).
На празник Стрітення вірні посвячують у церкві свічки, які вони несуть до своїх домів.