27 ЛЮТОГО — ДЕНЬ ОСОБЛИВОГО ПОМИНАННЯ ПОКIЙНИХ

Моляться спільно за померлих у перші дні після смерті та у дні загального поминання спочилих. Церква Христова закликає посилити молитву за померлих близьких людей саме у третій, дев’ятий та сороковий дні по їх смерті, а також у дні роковин їхнього спочивання. Окрім цих днів, встановлені ще особливі дні для урочистого всезагального поминання померлих, коли православні християни моляться за усіх своїх спочилих родичів.
Так, третій день у православ’ї є канонічним днем поховання спочилого. Третього дня після виходу з тіла, як передає нам святий Макарій Олександрійський, душа людини (дух, який має душу — розум, волю та емоції) проходить випробування, так звані митарства або судилища. Проходячи цю дорогу, душа викривається у тому чи іншому різновиді гріха.
На дев’ятий день православна церква здійснює поминання померлого на честь дев’яти чинів ангельських, котрі, як слуги Царя Небесного, молять Бога про помилування новоприставленого. Згідно зi святим Макарієм, з третього по дев’ятий день душа людини оглядає місця світлі, «обителі ангельські».
На сороковий день поминання здійснюються на спомин вознесіння Христового, яке сталося на сороковий день після воскресіння. Із дев’ятого по сороковий день душа випробує місця перебування нерозкаяних грішників. На сороковий же день знову підноситься до Господа, де й визначається за законом спорідненості місце її перебування.
У роковини смерті спочилого рідні й друзі моляться за нього, виражаючи цим віру, що день смерті людини не є днем знищення, а переходу та нового народження у житті вічному.
Богослови наголошують, що для Бога немає різниці між живими і мертвими, для нього всі — живі. На кладовищі є могила, хрест, але душі перебувають в іншому місці, вони — з Богом, і тільки через Нього можливий наш із ними зв’язок.
У поминальну суботу намагаються дотримуватися суворого посту. Готували три, сім, дев’ять або дванадцять страв. На стіл обов’язково ставлять поминальну кашу, яка називається канун або коливо. Готують її із варених цілих злакових зерен і заправляють розведеним медом. Під час поминальної вечері посередині столу ставили запалену поминальну свічу. Розпочинали і закінчували трапезу коливом. За їжею розмовляли упівголоса і тільки на побожні теми, згадували поіменно чесноти тих, хто одійшов із цього світу. Після вечері годилося посидіти за столом і поіменно помолитися за померлих.
У суботу зранку йдуть до церкви і роздають гроші й хліб жебракам і всім, хто є під церквою, за царство небесне для рідних і всіх знайомих, кажучи: «Помоліться за наших почивших», вказуючи імена.
До церкви несли також три хлібини та їжу, яка смакувала небіжчикам. На поминальний обід додому запрошували сусідів, літніх і убогих людей, часто випадкових мандрівників «з вулиці». Перед тим, як розпочати трапезу, годилося всім помолитися за покійників.