«ХОЧУ ВАШЕГО МУЖА» — ПРЕМ’ЄРА У РЕПЕРТУАРІ НАРОДНОГО АМАТОРСЬКОГО ТЕАТРУ
Театральна прем’єра з оригінальною назвою, що пройшла у неділю, 28 березня, на головній сцені міста у Палаці культури — подарунок новоград-волинцям до Міжнародного Дня театру. Вистава — за твором російського драматурга, відомого гумориста Михайла Задорнова, здобула переважно схвальні оцінки. Деякі критики дорікнули режисеру за вибір — мовляв, вистава російськомовна… Втім, напередодні поціновувачі української класики могли насолодитися досить вдалою постановкою за твором Михайла Старицького «За двома зайцями». Комедія «Хочу вашего мужа» — це спільна робота режисера та акторів, які запропонували репертуар. І ось — давні плани реалізували. Прем’єра відбулася, а це, насамперед, означає, що народний аматорський театр, започаткований у місті ще 1949 року (!) працює.
На режисерському рахунку Валентина Ольшевського — це третя постановка. «Хочу вашего мужа» — це класичний трикутник: чоловік, дружина і молода коханка, яка має бажання …купити чужого чоловіка за 50 тисяч доларів. Дотепний сюжет змусив публіку жваво реагувати та сміятися. Навіть попри той факт, що вистава стала дебютом для акторки-аматорки Світлани Мамаєнко та всього лише другим акторським амплуа для Олени Тимощук. Втім, саме в аматорстві учасників режисер Валентин Ольшевський вбачає додатковий творчий стимул. До того ж, йому є з чим порівняти — на академічній сцені у столичному театрі ім. Франка, де він грав на одній сцені з відомими професійними акторами, Валентин Ольшевський отримав гідну школу майстерності.
— Працювати з аматорами надзвичайно цікаво, — розповів Валентин Валентинович. — Тоді як у професійному театрі творчий процес чіткий, злагоджений і нетривалий: сьогодні актори отримали текст, завтра — вже грають… Як кажуть, а задоволення то ніякого… — (сміється — авт.) — Мені ж подобається навчати тих, хто, прийшовши до нас, подекуди навіть уявлення не має про театр. Починаємо з того, як правильно на сцені «брати» дихання, як вийти, як правильно вимовити, як подати роль… Дівчат доводилося навчати, як сукні носити! А коли бачиш результат під час вистави, — можеш оцінити власну роботу. Іноді на мене ображаються, що вимагаю від аматорів професійної гри… Звісно, це не так, тому я відповідаю: зробіть хоча б п’ятдесят відсотків того, і ваш рівень буде гідним. Ви повинні зіграти так, аби про мене, як про актора і режисера, глядач забув. Коли усі оплески, квіти і диферамби лунатимуть на адресу гарної гри акторів, — для мене це найвище задоволення!
— Ми щиро раді, що у нас є Валентин Ольшевський, — розповіла завідувачка відділу культури та туризму міської ради Людмила Гамма. — Це вже не самодіяльність. В тому, як він працює, відчувається професіоналізм. І це змушує мене особисто бачити перспективу нашого театру. У нього є глядач, а це дуже цінно. Спробуйте зібрати глядача у залі на вісімсот місць… До того ж, глядача, який би надихав акторів, переживав разом з ними… Спробуйте без великих коштів зробити гідну сценографію,зацікавити… У провінційному місті не вибачають провінційності, публіка сьогодні розбалувана телебаченням, видовищними кінофільмами. Але глядач йде на усі вистави, що проходять на сцені Палацу культури, тож це дає підстави стверджувати — наше місто театральне, і театр у нас не може бути приречений на забуття.
Аби напевне стверджувати, що Новоград-Волинський — місто з багатими театральними традиціями, що досі живуть не лише в пам’яті, все ж замало одного лише бажання глядачів бачити нові вистави. Це вже давно слід зрозуміти, хоча б тому, що посада режисера театру тривалий час залишалася вакантною. Після виходу на пенсію заслуженого працівника культури України Петра Сурая — попереднього режисера театру, з яким пов’язана ціла епоха, постало питання: а хто ж прийде йому на заміну? Аналогічна історія склалася і з режисером молодіжного театру, коли його залишила Тетяна Єрмакова… Причина, очевидно, не стільки у відсутності кваліфікованих творчих працівників, готових покласти свої уміння на вівтар театрального мистецтва. Швидше — у тому, що пропонується за голосною вакансією «режисер»: які умови для творчої роботи, яка оплата праці… Усі розуміють, що театру потрібна підтримка влади та меценатів. Щоб театральне мистецтво на батьківщині Лесі Українки не існувало, а справді мало перспективу. Наразі такої підтримки народний аматорський театр не має. А відтак, як каже режисер Ольшевський, театр наш «голий-босий і ніж за халявою»… Отак дбаємо про духовність?
P.S. Коли верстався номер, під час прес-конференції міський голова Микола Боровець пообіцяв: якщо будуть сформульовані конкретні потреби театру — влада їх фінансуватиме.