10 травня минає рік, як страшне горе ввірвалось у наш дім, пішла із земного життя в інший світ дорога нам людина — Іван Іванович ДМИТРЕНКО

08.07.1986-10.05.2009 рр. Нестерпний біль не вгамувати словами, а горе не виплакати сльозами. Кажуть, Бог забирає найкращих. Так і ти у нас був найкращий: син, брат, племінник, хрещений, надійний товариш. Ти полетів у вічність, але залишив нам після себе маленького синочка, якого так і ні разу не притиснув до своїх грудей, не поцілував, не приголубив. Нам не вистачає твоєї посмішки, жартів, добрих слів. Пам’ять про тебе назавжди залишиться у люблячих тебе серцях. Царство тобі
Небесне і вічний спокій.

Сумуючі батьки, сестри з сім’ями, брат, чотиримісячний синочок, друзі

5 травня минув рік, як перестало битися серце Надії Остапівни ДЬОМІНОЇ

Минає час, а біль та сум залишається. Кажуть, що час — лікар. Ні, це не так. Нестерпний біль не вгамувати словами, а горе не виплакати сльозами, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи тебе. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі серед безлічі облич вже не зустріти посмішки твоєї. Нехай Бог дарує Царство Небесне твоїй душі і вічний спокій.

Сумуючі дочка, невістка, внуки

6 травня минає 40 днів, як не стало дорогої нашої мамочки і сестри — Надії Миколаївни ОСТАПЧУК

Світла пам’ять про тебе — завжди буде в наших серцях. Царство тобі — Небесне.

Сумуючі син, дочка, сестри і всі рідні

Полётом птиц, встречающих зарю,

Я светом звёздным сон ваш озарю…

Анатолий Иванович БОРОВСКИЙ

31.10.1972-06.05.2003 гг. 6 мая исполнилось 7 лет, как тебя нет. И до сих пор тревожит душу нам беда, смириться с этим горем невозможно, ушёл не на минуту — навсегда, и мама тоже ушла за тобой…

Папа, брат Владислав с семьёй, родные, друзья

Годовщина светлой памяти Виктора Сергеевича ХРИСТЮКА

12.03.1950-08.05.2009 гг. Год прошёл, как нет тебя со мной, все радости и горести унёс ты в мир иной. Со мной ты не успел и попрощаться, и я не поняла, что это был конец. Теперь и день, и ночь держу с твоим портретом речь. Прости, родной, что не сумели тебя от смерти уберечь. Память о тебе будет вечна.

Жена, дети, внуки, родные

10 травня минає 40 днів, як пішов з життя Василь Іванович СІМАК

Без тебе хата опустіла, не переступиш вже поріг, сюди не прийдеш ти ніколи, не стрінеш родичів своїх. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах, тебе ніколи не забудем, назавжди ти в наших серцях. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онука

9 мая — 5 лет, как ушёл из жизни Василий Данилович ОФИЦЕРОВ — любящий муж, заботливый отец, безгранично любящий дедушка.

Проходят годы, но светлая память о тебе навсегда остаётся в наших сердцах. Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.

Скорбящие жена, дети, внуки, правнуки

8 травня минає 5 років світлої пам’яті дорогого татуся, люблячого дідуся, прекрасної людини — Анатолія Івановича КАРПОВИЧА

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогого татуся. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть в наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять, а свята земля береже Ваш сон. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Сумуючі дочка, зять, син, невістка, онуки та всі рідні

7 травня минає рік, як пішла у вічність з життя рідна, дорога нам людина — Ігор Іванович НІКІТІН

Минає рік, а біль непоправної втрати не стихає у наших серцях. Царство Небесне твоїй душі. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щедрою молитвою. Любимо, ­ сумуємо, пам’ятаємо.

Дружина, діти, онуки, правнук, всі рідні і друзі

6 мая — 10 лет, как страшная болезнь забрала от нас самого родного и любимого человека — Алексея Даниловича ЯРЕМЧУКА — нашего папу и дедушку.

До сих пор болит душа, что не смогли помочь и спасти… Всю свою жизнь посвятил папа нам, всё, что имеем, — благодаря его доброте, любви и заботе. Грустно и больно­ смириться с утратой, но ­память о нём навсегда ­останется в наших сердцах. Кто знал его, — вспомните и помяните.

Скорбящие дети и внуки

10 травня минає 4 роки, як не стало з нами нашого чоловіка, татка, діда — Іларіона Анатолійовича ШАЩУКА

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращий в світі тато. Таких, як ти — не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Сумуючі дружина, діти, онуки