Святий євангеліст Марк, нині прославляємий, один з 70 апостолів, був родом іудей. Святий апостол Петро в одному зі своїх послань (1 Пет. 5, 3) називає Марка своїм сином, з чого можна зробити висновок, що Марк був учнем Петра. Він посилав Марка проповідувати Євангеліє в різних містах і країнах. Останні апостольські подвиги Марка належали Олександрії, де і прийняв він мученицьку смерть.
Недалеко від морського берега збудував він першу християнську церкву. Єгиптяни, побоюючись множення християн, зважилися убити євангеліста. Вони обрали для цього злодійства свято язичницького бога Серапіса. У цей самий день, 24 квітня, доводилося Воскресіння Христове, і напередодні ще святий Марк вмовляв народ не брати участь у грішнім, язичницькім торжестві.
Язичники вторглися до церкви під час богослужіння, вивели звідти святого і, обв’язавши шнуром, з криками і ударами потягнули міськими вулицями. Кров святого обагряла гострі камені мостової, але він не переставав молитися і повторювати: «Дякую Тобі, Спаситель мій, що Ти сподобив мене терпіти страждання Тебе ради». До вечора святого апостола посадили до в'язниці. Вночі явився йому ангел і сказав, що ім'я його буде вписано в книгу життя з іменами інших апостолів, і пам'ять його збережеться на землі. Сам Спаситель з'явився потім святому Марку і сказав йому: «Мир тобі, євангеліст Мій». На другий день муки відновилися. Святий Марк не переставав молитися, і, нарешті, промовляючи слова: «У руце Твої дав дух мій», — відійшов до Господа.
Апостол Марк традиційно зображується з левом, тому що своє Євангеліє починає з проповіді св. Івана Хрестителя, подібної до голосу лева в пустелі.