Святковий травневий день, весна також внесла свої барви у настрій. Під звуки духового оркестру збираються ті, хто здобув Перемогу, представники влади, громадськості. Квіти, усмішки, радість. Безліч нагород, і їх передзвін злився у єдину симфонію. Діти і жінки вручають квіти ветеранам…
Худенький, невеличкого зросту ветеран стоїть осторонь. В його очах не було тієї радості, яку усім попмували звукові підсилювачі, галас і гомін. Він споглядав за буйством свята неначе зі сторони, а скоріше, — зверху. В його очах читалася образа. Така образа, яка буває у маленьких дітей, аж до сліз. Був міцний, десятиліттями не звертав уваги на деякі промахи у відношенні до нього. А сьогодні — квітку дали не йому. Дівчинка пробігла повз ветерана і вручила моложавому військовому з медалями і багатьма значками. Бо не знала, що він служити почав лише після війни. Люди також вітали таких, приймали за переможців... А ветеран на свій простенький піджак через скромність не надягнув завойовані нагороди, і слава дісталася іншим. Ветерана все ж помітила дівчина і вручила цілий букет… Було би справедливо бачити у День Перемоги тільки тих, хто її здобував. Фронтовики, надіньте ордени!