Нинішнім призовникам пощастило — по-перше, їм доводиться служити лише рік. Звісно, це не казка про 12 місяців, та все ж не те, що раніше… По-друге, армія перестала асоціюватися із казармами за високими парканами — благо, і до неї дісталася всесвітня мережа та мобільний зв’язок. Перед технічним прогресом навіть військові кордони не встояли… І хоча в українській армії мобільними телефонами дозволяють користуватися переважно у свята та вихідні, а Інтернет і у цивільному житті для деяких призовників був дивиною, — різноманітність засобів зв’язку із зовнішнім світом спричинила закономірний факт: солдати не часто стали писати листи…
А колись армійську службу мало хто міг уявити без листів. Звісточок у поштових скриньках з нетерпінням чекали вдома батьки, друзі та закохані дівчата. Лист з армії — то був цілий ритуал: і для тих, хто писав, і для тих, хто чекав. Поділитися проблемами, переживаннями, планами на життя після дембеля, написати про нове доросле життя — кожен, хто служив, може багато розповісти про те, як листи у непростих армійських буднях часто були місточком між двома світами: рідним, цивільним та чужим, незнайомим військовим життям. Не менше за рідних, строковики чекали звісточок з дому, від дівчини, часом страждаючи від отриманих повідомлень…
Електронна пошта і мобільні розмови — в цьому немає нічого поганого, втім працівники центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді (ЦССДМ) вже декілька років поспіль організовують для солдатів строкової служби тематичний захід «Напиши листа матері». У такий спосіб прагнуть нагадати синам про міжнародне свято — День матері і про те, що не зайве не лише з нагоди цього дня, — нагадати батькам про свою любов, вдячність і повагу.
Програму, разом з місцевими студентами, спеціалісти ЦССДМ підготували відповідну — пісні та вірші про матерів. Військовій аудиторії невеличкий скромний концерт сподобався — в армії подібні заходи відбуваються не часто. Найперше до вподоби припали, звісна річ, симпатичні виконавиці-студентки: на дівчат хлопці реагували адекватно, кожен виступ супроводжувався бурними оваціями.
Материнське тепло своєю промовою подарувала строковикам голова спілки солдатських матерів Тамара Шостак — речник добрих і світлих почуттів, котра щоразу, ось уже двадцять років поспіль, знаходить для солдатської аудиторії прості і щирі слова:
— Я нікого з вас не знаю, але для мене ви — мої, хороші та улюблені. Згадайте, якими ви прийшли у призовний пункт (солдати сміються — авт.) Подивіться, які ви сьогодні: підтягнуті, дисципліновані. Як гарно ви зустрічали батьків під час присяги українському народові, як майстерно шикувалися на плацу. Вдома ви залишили примхи, тут зрозуміли, що таке відчуття ліктя. Напишіть сьогодні листа матерям — пройдуть роки, коли у вас підростуть діти ви згадаєте себе і по-іншому подивитеся на те, що зараз відбувається. Не ображайте ніколи своїх матерів неуважністю, вони завжди чекають на звісточку від вас.
Щирі слова Тамари Володимирівни, слід зауважити, знайшли відлуння у трьох сотнях хлопчачих сердець — того дня, 11 травня, стільки ж конвертів у різних напрямках відправилися шукати своїх адресатів.