ПОМИНАННЯ 29/2010

ПОМИНАННЯ 29/2010



















































17 липня — річниця смерті Бориса Миколайовича ТКАЧЕНКА


Людина, у якої було добре серце і золоті руки. Пусткою стала наша квартира без тебе. Я ніколи не почую твого голосу, мій любий. На що не глянеш, — робили все твої золоті руки, мій любий, хороший. Коли дивлюся на твій портрет; ти до мене посміхаєшся — я плачу. Плаче моє серце кожного дня. Боря, я все робила, щоб тебе спасти, але Бог розсудив по-своєму і тебе не стало. Та роки, прожиті з тобою, були для мене щастям. Царство тобі Небесне і земля тобі пухом.


Дружина Софія, родичі



16 липня минає річниця світлої пам’яті дорогого чоловіка, люблячого батька і дідуся Володимира Гнатовича ТИМОШЕНКА


Світла пам’ять назавжди залишиться в наших серцях. Царство небесне і вічний спокій твоїй душі.


У глибокій скорботі дружина, дочка, онук



17 июля — год, как ушёл из жизни дорогой нам человек Дмитрий Иванович МАКСИМОВ


Зачем так рано ты от нас ушёл? Зачем покинул нас навечно? Ведь мы любили все тебя и будем помнить вечно. Прости, что не смогли тебе помочь, прости, что не смогли тебя спасти. Царство тебе Небесное и вечный покой твоей душе. Кто забыл, — вспомните. Кто помнит, — помяните.


Вечно скорбящие родные



18 липня минає два роки гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам’яті доброго чоловіка, турбортливого батька, люблячого дідуся Платона Степановича КРАВЧУКА


Це була чесна, розумна, чуйна людина. Всі, хто знав і пам’ятає Платона Степановича, — пом’яніть його добрим словом та щирою молитвою. Нехай Бог дарує тобі Царство Небесне і вічну пам’ять. Хай пам’ять береже тебе, наш рідний. Ти завжди будеш в наших серцях.


Сумуючі дружина, діти, онуки



20 липня минає 4 роки, як пішла за обрій життя рідненька донечка, любляча мама і дорога сестра Наталія Борисівна ОСАДЧУК, а 23 серпня — п’ятиріччя світлої пам’яті і пекучого болю від втрати прекрасного чоловік, батька і дідуся Бориса Олександровича ОСАДЧУКА


Не хоче серце з тим змиритись,

Що поряд знами вас нема.

Вам би ще жити, жити, жити…

Лишився біль. Печаль одна…


Сумуємо, пам’ятаємо, молимось за вас, наші рідненькі



И не забыть, и не вернуть…

Лишь с болью в сердце жить осталось…


Виктор Леонидович ВАЩУК


22.01.1992-18.07.2008 рр.

Подкралась злая смерть ко мне,

Ушёл от вас я навсегда.

Да как хотелось бы мне жить,

Но такова моя судьба…

«Спасибо, друг, что посетил приют последний мой…»

Не выразить словами всей скорби и печали. В сердцах и памяти — всегда ты с нами…


Вечно скорбящие все родные



16 липня минає 40 днів з дня смерті дорогого чоловіка, люблячого батька і дідуся Віктора Михайловича КОЧУКА


Нема у світі таких слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Тебе ніколи не забудем — назавжди ти в наших серцях.


Сумуючі дружина, діти, онук



17 липня минає рік, як немає з нами дорогого нам чоловіка, сина, батька Григорія Костянтиновича ОПАНАСЮКА


Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Кожен день — ти з нами. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Хай земля береже твій вічний сон.


Вічно сумуючі мати, дружина, дочка, зять, син, невістка, сестри, брат, племінники



16 липня — 10 років світлої пам’яті Галини Іванівни ЗАБАШТИ


Рідненька наша, пам’ять про тебе залишиться назавжди з нами. Ніколи не забудемо твою турботу, лагідні слова, добре і щире серце. Царство тобі небесне і вічний спокій.


Хрещеник Саша, Ніла і внук Діма



14 липня минає 9 днів, як немає з нами найдорожчої та найріднішої нам дружини, мами, бабусі Тетяни Іванівни ЧЕРНИШУК


Тебе вже нема, а в душі не зникає печаль. Ми не можемо тобі передати, яка на серці у нас журба. Ти прости нам, рідненька мамо, що не зберегли ми твоє життя.


У глибокій скорботі чоловік, дочки, зяті, внуки



Нина Францевна БОРОВСКАЯ


10.01.1938-22.07.2009 рр. 22 июля — год, как тебя нет с нами. Ты боролась за жизнь, как могла, но коварная смерть унесла в могилу.


Помним, грустим: сёстры, сын, невестка, внук, муж



14 липня минуло 3 роки, як жорстокі руки обірвали життя нашого сина, брата Олександра Анатолійовича Самойлова


Серце не може змиритись,немає слів, щоб передати біль втрати. Пробач нас всіх.

Царство небесне.

Вічна пам’ять тобі.

Хто пам’ятає, — пом’яніть,

Хто забув, — згадайте.


Сумуючі рідні