В Україні ще збереглись куточки, де про її історію промовляють не тільки пам’ятники, але й сама земля. Куточки, де минуле видається таким близьким, де жива історія Батьківщини. Один із найвідоміших і знакових таких куточків — Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви».
Саме в цьому куточку 14 жовтня ц.р., в День Українського Козацтва, відбулась науково-практична конференція «Дослідники козацької минувшини», присвячена 155-й річниці з дня народження Д.Яворницького і 95-й річниці з дня народження І.Свєшнікова.
Автором на цю конференцію була представлена праця «Звягель і звягельські козаки у національно-визвольних змаганнях 1648-1658 років». Як і минулого року в Острозі, наша доповідь була на конференції заключною. В ній ми також поділились власними спогадами про видатного українського археолога І.Свєшнікова, підняли деякі актуальні питання археологічних досліджень козацької минувшини.
Конференція була високопрофесійною за рівнем доповідей і складом учасників. Тому ми були приємно здивовані тим, що стали єдиними представниками не тільки Житомирської області, але й краєзнавчої спільноти взагалі.
Приємно вразив високий градус патріотизму в робочій атмосфері конференції. Це не досить звично для суто наукової конференції, але не є дивним, якщо врахувати місце, тему і дату її проведення.
Мабуть, саме цей градус «грів» учасників у неопалювальній залі клубу с.Острів, де проходило пленарне засідання. Хоча звісно допомогли гарячі кава і чай, безперевне частування якими було організоване у фойє клубу.
Найбільше враження від конференції залишила екскурсія для її учасників у с.Пляшева до самого заповідника «Поле Берестецької битви».
Це, в першу чергу, меморіальний комплекс на острові Журавлиха. Ще у XIX ст. на цей острів почали переносити знайдені при осушенні боліт останки загиблих козаків-героїв Берестецької битви. З роками за острівком закріпилась і друга назва — «Козацькі могили».
Пантеон козацької слави складається з величного храму-пам’ятника, унікальної Свято-Михайлівської церкви і музею.
У першу чергу вражає архітектура храму-пам’ятника, побудованого у 1910-1914 роках. Він має унікальну об’ємно-просторову композицію. Ця композиція належить до традиції української храмової архітектури XVII-XVIII ст., але з іншого боку — гранично самобутня, тобто аналогів не має.
Особливе призначення храму-пам’ятника обумовило його незвичну побудову. Він має один підземний і два наземних поверхи з власними престолами на кожному з них.
У підземеллі знаходиться церква Параскеви П’ятниці з саркофагом з останками полеглих у битві, і у крипті зберігаються простріляні, порублені шаблями, пробиті списами останки загиблих козаків і селян — героїв. Вони немов нагадують нащадкам про ту високу ціну, яку український народ заплатив за своє визволення.
Основна, Свято-Георгіївська церква, знаходиться на першому поверсі. Вона має зовнішній іконостас у нижній частині арочного тимпану з картиною видатного українського художника І.Їжакевича, над ним (тимпан — поглиблення фасадної стіни навколо дверей).
На другому поверсі розташована церква Бориса і Гліба.
Внутрішнє оздоблення храму-пам'ятника вражає своїм художнім оформленням.
Десь метрів 30 від храму-пам’ятника знаходиться дерев’яна Свято-Михайлівська церква, з’єднана з ним підземним ходом. Її будівництво було завершено у 1650 році. У 1912 році вона була перенесена з с.Острів до Журавлихи. Свято-Михайлівська церква — один з найкращих зразків волинської дерев’яної храмової архітектури XVII ст. За народними переказами, саме в цій церкві напередодні битви Б.Хмельницького і його козаків наставляв на подвиги коринфський митрополит Іоасаф.
Майже відразу за Свято-Михайлівською церквою у двоповерховому будинку колишніх келій знаходиться музей. Його феноменальна за повнотою і ексклюзивністю колекція з більш ніж 5 тисяч артефактів часів Берестецької битви, зібраних на її полі; оригінальна, добре продумана, побудована на таких оригінальних, досі невідомих речах, експозиція; розповідь про чисельні прояви особистої мужності українських козаків і селян під час битви; їх одяг, взуття, численні предмети амуніції, майже усі види тогочасної зброї, особисті речі, лікувальні засоби, музичні інструменти, залишки канцелярії Війска Запорізького тощо — все це залишає ще одне незабутне враження від відвідування заповідника.
Експозиція музею буквально розкриває очі на рівень ремесел в Україні XVII ст., дає уявлення про побут, озброєння і оснащення козацько-селянського війська, переносить у важкі часи національно-визвольних змагань, підкреслює незламну волю українського народу до незалежності і свободи.
Звісно, не тільки на Журавлисі, але і навколо, все дихає нашою славною історією. Всього за кілометр від Журавлихи, в урочище Монастирища, на пагорбі — козацькі могили з кам’яними хрестами. Поруч з пагорбом, у низині, — крихітне озерце «Козацька яма», німий свідок подвигу легендарного Івана Нечая. Неподалік — острів Гайок — ще одне місце козацької слави і звитяги козацького духу.
Підведення підсумків роботи конференції відбулось вже у містечку Берестечко. Що стосуєтся нашого міста, запам’яталось три моменти. Одна з учасниць в кулуарах звернулась до нас із питанням, чи вивчалась можливість створення у нашому місті меморіального заповідника «Лесині джерела». Двоє учасників шкодували, що вчасно не отримали інформаційого листа про нашу конференцію, присвячену 140-й річниці з дня народження Лесі Українки, і вже надали свої матеріали на конференцію до Колодяжного. Приємною несподіванкою став інтерес до нещодавно виданої історії нашого міста. Вона сподобалась за певну фундаментальність, кількістю джерел та ілюстрацій. Ми навіть отримали прохання привезти наступого разу декілька екземплярів до заповідника.
По завершенню роботи конференції ми також отримали запрошення взяти участь у наступній науково-практичній конференції, що буде присвячена 360-й річниці Берестецької битви. Вона повинна відбутись вже 25 червня наступого року, напередодні Дня пам’яті героїв Берестецької битви.
У цей день до острова Журавлиха збираються люди з усіх куточків України, близького і далекого зарубіжжя. Вони приїздять, щоб вклонитися звитяжцям духу і свободи, героям Берестецької битви, котрі до останього подиху боронили Батьківщину, доторкнутись до власної історії. Меморіальний комплекс Національого заповідника «Поле Берестецької битви» — символ мужності, звитяги, незламності духу українців, символ любові до Батьківщини, до рідного краю, місце, де відчуваєш гордість за свій народ і його славне минуле.