Популярний дитячий конкурс «Міні-міс» відбувся цієї неділі, 16 січня, у Палаці культури. Головна сцена міста стала ареною суперницьких міні-баталій та невгамовних амбіцій вболівальників: підтримати маленьких конкурсанток прийшли не лише мами й татусі, а й справжня армія бабусь, дідусів, рідних та знайомих. Велика зала ледве вмістила усіх охочих спостерігати за дійством.
Аншлаг — давно не дивина для низки популярних розважальних заходів у Палаці культури, що за довгі роки свого творчого життя спромоглися здобути велику симпатію у городян. Цьогорічний конкурс «Міні-міс» це вкотре засвідчив, а ще — відкрив нові таланти, і не лише серед дітей!
П’ять маленьких красунь (з ними «ЗІ» знайомив наших читачів у минулому номері газети) взяли участь у цьогорічній програмі «Міні-міс». Безумовно, конкурс для кожної стане підмостком, на якому невідомо, чи народяться майбутні зірки, проте він однозначно є можливістю зробити перший серйозний крок на власному творчому шляху. Чи матиме цей шлях продовження і буде устелений тернами чи зорями, — згодом покаже час. А вже цієї неділі п’ять яскравих дебютів освітили сонячними промінчиками ниву дитячих талантів, багатство і розмаїття якої є характерною ознакою Новограда-Волинського.
Лейтмотивом цьогорічного конкурсу стали казки. Беручи до уваги вік учасниць, годі було шукати кращої теми. В гостях у казки дівчатка почувалися, наче у своїй тарілці, тому їх виступи були насичені артистизмом та творчими знахідками. До того ж, хореографи-репетитори, котрі працювали із дітьми над постановкою номерів, також родом із дитинства, тому творчо-дитячі тандеми виявилися цілком вдалими.
У першому конкурсі завданням учасниць було інсценізувати уривок із улюбленої казки. Разом із дівчатками глядачі пригадали героїв казок: «Теремок», «Попелюшка», «Гуси-лебеді» та «Ріпка». Юля Тинна вже на початку програми здивувала арсеналом цікавих костюмів у її групи підтримки.
Втім, найбільшою оригінальністю вразили постановники казкового номеру про «Козу і семеро козенят». Крім того, що на сцену у якості персонажів-козенят вийшли дорослі чоловіки, глядачі змогли розгледіти серед них відомих у місті людей: головного спортсмена Володимира Гамму, учасника ансамблю «Хміль» Ігоря Завгороднього, співака й актора місцевого театру Андрія Антипчука та бізнесмена Андрія Газарова. Останній організував групу підтримки для своєї доньки Каріни, із якою у цьому номері помінявся батьківською роллю. Заради справедливості, слід зауважити, що козенята у новому амплуа почувалися досить органічно та епатажно, попри чудернацькі штанці на лямці із великим гудзиком та маски із ріжками…
Аби дівчатка могли проявити танцювальні здібності, у другому конкурсі їх запросили на бал. Наступним завданням стала пародія — у хід пішли відомі усім з дитинства пісні із мультиків та дитячих кінофільмів. А «міні»-учасниці цього разу знову вийшли на сцену у якості улюблених героїв: Фунтика, Антошки, Червоного Капелюшка, Буратіно, Пеппі Довгоїпанчохи, Старухи Шапокляк та інших. Світланка Курносова (№5) запропонувала аранжування пісеньки «Чунга-чанга», знайшовши співзвучність із піснею Каті Лель «Джага-джага», — у дитячому виконанні виглядало екзотично.
Над виготовленням суконь із підручного матеріалу батькам, напевно, довелося попрацювати не один день. Саме тому цей конкурс став чи не найоригінальнішим — фантазія зробила свою справу, надавши кожній сукні, виготовленій власноруч, ексклюзивності та пікантності.
Юля Тинна презентувала шикарне вбрання Синьої Птахи Щастя — із харчової фольги та яскравої плівки. Обгортки для квітів стали матеріалом для оригінальної сукні та капелюшка Машеньки Гринчук, котра зображала метелика на квітці.
Довгу вечірню сукню змайстрували дизайнери Люди Гудюк із паперу: «Був папір колись — відходи, а тепер — висока мода!». Каріна Газарова вийшла на сцену в образі Гидкого Каченяти — у сукні з чорних целофанових кульків і газет, під якою приховувалося інше вбрання — білосніжної принцеси-либідь, теж із пакетів. Світланка Курносова продемонструвала не менш оригінальне творіння — сукню Мальвіни, виготовлену із білих серветок, «ще й блакитних, у тон волосся, приєднати довелося».
Різниця у вікові учасниць — від 5 до 8 років, щоправда, викликала деякі нарікання з боку критиків. Втім, режисер та ведуча Тетяна Скаковська цей факт пояснює просто: з року в рік набирати дівчаток у програму дедалі важче, адже участь потребує не лише вагомих творчих завдатків, а також — матеріальних затрат на підготовку. У 2010-му конкурс вперше за свою історію не відбувся через недобір учасниць. Тож, якщо колись на участь у конкурсі був кастинг, то останніми роками мова про встановлення вікового цензу не є доцільною…
Слід сказати, що з року в рік програма набуває нових рис, вдосконалюється. Цей поступ — досягнення цілої команди людей, імена яких здебільшого залишаються у тіні. Хоча без них жодного конкурсу у Палаці культури не відбулося б.
Оформлення сцени цього разу перевершило найсміливіші очі­кування — ні у кого з глядачів не виникло сумніву, що дійство відбувається у казці. Вдалий дизайн — справа умілих рук і творчої фантазії художника-оформлювача Юрія Зеса та ма­шиніста сцени Андрія Баширова.
Світлові ефекти — робота Олексія Копєйкіна, звукорежисер — Петро Полянкін. Робота над фонограмами учасників напередодні кожної програми відбувається у студії звукозапису Михайла Порваткіна. І лише згодом глядачі мають змогу побачити результат кропіткої спільної і творчої роботи.
Те, що подібні конкурси практично завжди відкривають нові імена, — це факт. Наскільки гучно — залежить від паростків таланту і навряд чи від оцінок журі… Хоча саме ці оцінки є кінцевим вердиктом, якого завжди чекають учасниці та їх прихильники. Як зауважила голова журі Ірина Панасюк, настільки одностайними, як цього разу, члени журі ще не були — переможців ­визначили без суперечок. Проте й переможених у цьому конкурсі не було, адже усі отримали стрічки із титулами і подарунки від спонсорів: DVD-магнітофони, м’які іграшки та плакати із зображенням учасниць, виготовлені агенцією «Креатив». Подарунки отримали й хореографи — за творчу роботу із дітьми.
Титул «І Принцеса» здобула одна з двох найменших учасниць, 5-річна Світланка Курносова з ДНЗ №15. «ІІ Принцеса» — Юлечка Тинна з колегіуму, а звання «ІІІ Принцеса» здобула Маша Гринчук, вихованка ДНЗ №16.
Найголовніша інтрига — хто ж здобуде головну корону конкурсу, — розв’язалася у дусі кращих традицій новорічних казок. Журі прийняло оригінальне рішення присудити титул «Міні-міс» не одній, а двом учасницям — зважаючи на те, що торік конкурс не відбувся. Тож «Міні-міс 2010» стала третьокласниця з 9-ї школи Людмила Гудюк, а «Міні-міс 2011» — гімназистка Каріна Газарова.
За лаштунками, щоправда, через таке несподіване рішення журі серед дівчат-переможниць виникло деяке непорозуміння: хто ж з них головна королева? Поряд із радістю та успішно реалізованими амбіціями не обійшлося, як часто буває у дівочих конкурсах, без сліз. Жіноча конкуренція — справа серйозна, втім, цього разу перемогла дружба.