Ось із такими емоційними заявами зателефонувала до редакції «Звягель-Інформу» жінка, котра проживає у багатоповерхівці по вулиці Пушкіна, 14. ­Таким чином, спонукавши знову розворушити для багатьох неприємну тему бродячих собак.
Чому неприємну? Бо громада в цьому питанні завжди буде поділена на два табори. З одного боку закликатимуть владу робити будь-що, аби тільки зграй бродячих тварин на вулицях міста поменшало. З іншого — звинувачуватимуть ту ж таки владу й тих, хто відстрілює собак за її дорученням (подекуди навіть… журналістів, котрі про це пишуть), — у безжальності й душогубстві.
Далеко за прикладами ходити не треба. Ще свіжий у пам’яті випадок, коли в минулому році до редакції «ЗІ» увірвалися дві жіночки і зчинили скандал із приводу нашої публікації. Мовляв, саме тому, що ми написали про цю проблему, застрелили собаку, що, як з’ясувалося, був не бродячим, а свійським. При цьому розгнівані панянки чомусь і слухати не схотіли розумних аргументів. Як то — якби тримали свого собаку на повідку чи зачиненим у дворі, то навряд чи б він потрапив під приціл.
Найбільш запеклі захисники бродячих тварин, зазвичай, не хочуть і слухати про потенційну загрозу, що її таять собачі зграї. Між тим, протягом минулого року від собачих зубів постраждали 160 жителів міста. А скільки ще випадків не задокументовано? Коли агресивні тварини порвали комусь штани чи налякали дитину, так що вона заїкою стала. Із такими розповідями до редакції теж нерідко звертаються. Причому, з різних мікрорайонів міста.
Прогресивний досвід інших країн, де для бездомних тварин створюють притулки, українським містам ще довго буде не по кишені. У нас, на жаль, не завжди вистачає фінансів, аби про нагальні людські потреби подбати. Куди вже там собаками опікуватися. Тому єдине, до чого вдається влада, щоб зменшити собачу загрозу, — організувати відстріл.
— Упродовж минулого року на території міста знешкоджено 275 бродячих тварин, — повідомив кореспонденту «ЗІ» начальник управління житлово-комунального господарства міської ради Володимир Мисін. — Цьогоріч, станом на 28 січня, знищено 77 собак. Витрачено більше половини передбачених на це коштів. Якщо буде потреба, — наше управління звернеться з клопотанням до депутатів міськради про виділення додаткових грошей.
— Щодо конкретного звернення — з Пушкіна, 14, то там теж проводився відстріл. Дві тварини було знешкоджено, інші — розбіглися, поховалися. Адже відстріл дозволено тільки рано-вранці. Як правило, собаки в цей час ще сидять у підвалах багатоповерхівок. Мисливцям важко їх відстежити, — володіє інформацією Мисін.
— Тут, розумієте, яка проблема: мисливець не має права застрелити собаку, на котру одягнений нашийник. Бо вона в такому разі не рахується бродячою. Її власник має право подати до суду, — пояснює далі начальник управління ЖКГ.
Між тим, саме такі тварини являють собою найбільшу небезпеку для перехожих. Якщо дрібних дворняг, що намагаються вхопити за ногу, ще можна відігнати, то собаку бійцівської породи, якщо вона вирвалася з двору й гасає вулицями без господаря, розмахування руками тільки ще більше розлютить. Чим тоді закінчиться ситуація, — нескладно передбачити.
На жаль, випадки, коли власники агресивних собак легковажно ставляться до умов утримування й вигулу свого «брата меншого», — не поодинокі. Тому свідчення — скарги жителів вулиці Західної, яких систематично «тероризують» дві вівчарки. «Ми змушені таксі викликати прямо під хвіртку, щоб ранком поїхати на роботу, бо вулицею бігають сусідські собаки. Було таке, що одна з вівчарок вистрибнула на воза, яким чоловік віз гусенят… І ніякі прохання на власника собак не діють», — розповідають мешканці того мікрорайону.
Як пояснює Мисін, боротися з такими фактами складно. По-перше, процедура складання адмінпротокола на власника собаки пов’язана зі значними труднощами. По-друге, штраф — більш, ніж символічний, від 17 до 51 гривні, — не дає належного виховного ефекту.

Цими днями до редакції надійшов ще один лист у тему. «28 січня, о 8 годині ранку, біля сміттєвих баків по вулиці Ю.Ковальського, 4, було чути постріли. У вікно було видно, що біля баків стоїть легкова машина, поруч — чоловік із рушницею стріляє собак. Поціливши в ціль, він узяв тушу собаки і кинув у сміттєбак, прикривши сміттям. Потім те ж саме повторилося знову. Швиденько сів у авто і поїхав. Це все бачили перехожі, також — діти, котрі йшли до школи. У мене немає слів, щоб це все висловити до кінця».
А ось ще одна розповідь очевидця з того ж таки мікрорайону — двору між вулицями Ковальського й Соборності. «Йду на роботу. Чую — дитина верещить. Повертаюся й бачу, як маленьку дівчинку, котра йшла до школи, обступили собаки — гавкають і намагаються вкусити. Добре, що знайшлися люди, котрі їх відігнали…».
То що ж краще: стріляти бродячих собак чи чекати, доки їх розведеться стільки, що й дитину до школи саму не можна буде відпустити?