До чергової частини міськвідділу надійшло повідомлення про те, що каретою «швидкої» допомоги до приймального відділу лікарні був доставлений місцевий житель з тяжкими тілесними ушкодженнями.
На місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група, працівники котрої провели першочергові заходи зі встановлення всіх обставин події, однак осіб, причетних до скоєння цього злочину, відразу встановити не вдалося…

Молоді чоловіки зранку похмелилися.
— Ху-х! — задоволено видихнув Олексій після останньої чарки.
Петро, усміхнувшись, спитав у нього:
— Полегшало?
— Питаєш!
— Якби ще по стаканюрі, — було б іще краще!
— А хто побіжить?
— Давай я. Магазин недалеко.
Та бігти нікуди не треба було. До квартири подзвонили. Це був Вадим, знайомий.
— Привіт, хлопці! — потис він руки приятелям. — Нудьгуємо?
— А ти, я бачу, — сказав Олексій, — сьогодні вже погуляв добряче?
— Та є трохи. Посидів з однією кізкою в барі.
— Що за кізка? — поцікавився Петро. — Ми її знаємо?
— Люська, однокласниця колишня.
— А чого її до нас не привів?
— Вона якась дика. До себе звав — не пішла.
— А де ти гроші взяв? На бар? — спитав Петро.
— Брат приїжджав. Дещо підкинув.
— Непоганий у тебе брат!
— Ага! Коли дізнається, що я їх просадив, — більше не дасть.
— А йому яка різниця, куди ти їх витратив?
— Так, дав гроші, щоб я борг за електроенергію заплатив. Відрізали ж. Сиджу, як у печері. Куди було ту кізку вести? І хавки вдома — ніякої. Ось ще на плящину вистачило.
— Ну, то давай її сюди, — вишкірив зуби Олексій. — Зараз ми з нею вмить розберемося!
Вміст пляшки на столі довго не затримався. Коли перекинули останні чарки, — почало розвозити. А незабаром хлопці поснули. Крім Вадима. Він, начебто, залишився дивитися телевізор.

Олексій прокинувся, коли відчув, що хтось нишпорить у кишенях його куртки. Розплющив очі і побачив перед собою Вадима.
— Ти чого? — здивовано спитав Олексій у приятеля.
Той зблід і швидко щось сунув за пазуху.
— Ану покажи! — наказав Олексій і перевірив свої кишені. Виявивши пропажу, аж захрипів. — Ах ти, козел вонючий! Ану поверни бабки!
— Я нічого не брав, — забелькотів Вадим і заточився.
— Не брав, кажеш? А що за светр ховав?
— Так просто. Зачухалося. Ось я і…
— Я тебе, падло, зараз учухаю! — Олексій схопив Вадима за грудки і затряс, мов грушу.
На підлогу впали зіжмакані дрібні купюри.
— Кажеш, не брав? — прошипів Олексій. — Ти до кого в кишеню заліз, гнида?
Мить — і від удару кулаком у щелепу Вадив полетів на підлогу.
Петро, господар квартири, котрий лежав на ліжку, з самого початку спостерігав за суперечкою. Коли побачив кров на обличчі Вадима, то зрештою, озвався:
— Так, мордобій — на вулиці. Ідіть з квартири!
— Петре, — витріщився Олексій. — Цей козел мої кишені почистив. Що, спускать йому це?
Вадим спробував підвестися, але не зміг.
— Зараз добавлю! — рявкнув Олексій і копнув Вадима під ребра. Ще раз.
— Припини! — крикнув Петро. — Берімо його під руки.
— Куди ви мене? — злякано спитав Вадим.
— На свіже повітря! — гигикнув Олексій.
Вадима вивели на сходовий майданчик.
— Тепер мотай звідси! — наказав Олексій.
Вадим, притулившись до стінки, заперечливо захитав головою.
— Не піду. За що ви мене побили?
— Він ще питає, козел! — визвірився Олексій, а відтак заліпив кулаком в око крадія.
Той не встояв на ногах і покотився східцями донизу. Затих.
Раптом вище поверхом скрипнули двері. Почулися кроки.
Злякавшись серйозної ситуації Петро шарпнув приятеля за плече.
— Робимо ноги!
— Куди? — не зрозумів Олексій.
— У квартиру. Ні, подалі від неї. Зараз понаїжджають. Шукать будуть. До нас доколупаються.

Це була жінка похилого віку. Побачивши нерухомого хлопця на бетонній долівці, спустилася до нього. Обличчя невідомого, залите кров’ю, змусило мешканку багатоповерхівки жахнутися.
Хлопець важко дихав.
— Живий, — сама до себе сказала жінка і швидко піднялася до своєї квартири, викликала «швидку».
Непритомного Вадима доставили до реанімаційного відділення. Коли він прийшов до тями, то розповів слідчому все, що з ним сталося того вечора.
Цього ж дня Петра і Олексія затримали правоохоронці.
— Я тільки разок йому дав по пиці, — виправдовувався Олексій. — За те, що вкрав мої гроші. Більше ми його не чіпали.
— Вадим сам вийшов із квартири, — свідчив Петро. — Був п’яний. Мабуть, спіткнувся, впав зі сходів і поранився.
Так це чи ні, — з’ясує слідство. А Вадим навряд чи вже заходитиме в гості до колишніх приятелів та питиме міцненьку. Про це він сказав у лікарні своєму братові, котрий приїхав його провідати.