Сьогодні і психологи, і педагоги в унісон стверджують, що справжнє батьківство починається задовго до народження дитини. Бути батьком — означає вчитися будувати відповідний світогляд. Адже кожна дитина має право народитися в такій сім'ї, в якій чоловік та жінка потенційно були б готові до батьківської самореалізації. Але поки що ми погано уявляємо, що це таке. Українським татам бракує усвідомленості, українським мамам помітно не вистачає душевної тонкості.
Позбавлення батьківських прав — захід сімейно-правової відповідальності, який, якщо розглядати сімейне право як підгалузь цивільного права, може вважатися одним із різновидів цивільно-правової відповідальності. Однак застосування цього заходу призводить до позбавлення громадянина одного із фундаментальних прав — права вважатися батьком своїх дітей. У самому інституті позбавлення батьківських прав простежується каральний елемент, і цей захід застосовується тільки за наявності вини. При ухваленні рішення про позбавлення батьківських прав суд виходить не тільки з міркувань захисту інтересів дітей, але й має на меті покарання батьків.
Прикладом не виконання батьківських обов’язків можуть послужити факти, виявлені при аналізі ряду судових справ про позбавлення батьківських прав.
Найбільш радикальна міра, що може бути застосована до батьків, — позбавлення батьківських прав. Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені ст.164 Сімейного кодексу України.
Так, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання батьківських обов’язків. Таке ухилення завжди відбувається у формі бездіяльності. При цьому батьки не вчиняють дій, які зобов’язані здійснювати за законом. Найчастіше ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків виражається в тому, що батьки не приділяють належної уваги дітям, не піклуються про них. Діти, залишені без нагляду, часто опиняються в небезпеці і стають жертвами нещасних випадків.
Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, що грунтуються на факті споріднення з дитиною, у тому числі — права вимагати від неї в майбутньому матеріальної допомоги. Але особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Позбавлення батьківських прав здійснюється тільки в судовому порядку і можливе лише в цивільному процесі. Ініціатором справи про позбавлення батьківських прав може бути один з батьків, опікун (піклувальник) дитини, органи опіки і піклування, навчальний заклад, прокурор, сама дитина, якщо вона досягла 14 років.
Позбавлення батьківських прав — одне із суттєвих обмежень особистих прав громадян, і тому така справа розглядається судом винятково за участю прокурора, а також представника органу опіки і піклування. Якщо батьківських прав позбавляються обидва батьки, — дитина передається на піклування органу опіки і піклування.
Стаття 166 Кримінального кодексу України передбачає за злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Але для цього злочину потрібно діяння (дія або бездіяльність), що і виражається в злісному невиконанні обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, тобто: в залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ненадання грошового утримання по догляду і лікування тяжкохворого тощо, що призвело до тяжких наслідків. Обов’язки батьків по догляду за дитиною, її вихованню і захисту покладені на батьків ст.150 Сімейного кодексу України. Невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за підопічним повинно носити злісний характер, тобто бути тривалим у часі або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади. Для цього потрібні тяжкі наслідки, тобто різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної неповнолітньому або підопічному: розлад здоров'я, психічне захворювання, інвалідність, самогубство потерпілого тощо.
Отже, найчастіше в сім'ї діти страждають з вини батьків, у результаті байдужого ставлення до батьківських прав або їх використання не за призначенням. А в результаті — скалічена доля дитини… Адже саме сім’я активно впливає на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини зразком суспільства, сім’я являється найважливішим фактором у формуванні життєвих планів.