Всього за кілька місяців — із грудня минулого року по січень нинішнього — такий популярний серед населення харчовий продукт як гречка здорожчав майже у два рази. Згідно з офіційними даними, що збираються кожної неділі на ринку «Урожай», на початку грудня кілограм гречки ще можна було купити за 11 гривень, в останній недільний базарний день січня — вже правили по 17 грн. Дещо раніше таким стрибком відзначилися цукор, масло, олія. Нині, якщо вірити загальнодержавним мас-медіа, — на черзі борошно... Що казати, кожен, хто більш-менш регулярно ходить за покупками, й сам бачить: ще не було такого, аби щось подешевшало. Тільки — навпаки. Навіть під час збирання врожаю.
Ціни вже давно вийшли у вільне плавання, і, вочевидь, досі не створено того «морського патруля», котрий би обмежив їм швидкість. Міська влада з цього питання лише веде статистику.
— Повноважень, щоб регулювати ціни, у міської влади немає, — констатує начальник відділу торгівлі міської ради Олена ДАНИЛЮК. І дає номер телефону людини, котра має право здійснювати контроль за ціноутворенням.
Це — Ніна Михайлівна ПАЛАШКЕВИЧ, головний державний інспектор по цінах у Житомирській області — єдиний інспектор на чотири (!) райони (Новоград-Волинський, Червоноармійський, Олевський і Баранівський).
Після кількох запитань до Ніни Михайлівни стає зрозуміло, що впливати на ціни на окремі продукти харчування теоретично можливо, проте на практиці — це пов’язано зі значними труднощами.
Для початку зауважимо, що під, так зване, державне регулювання підпадає торговельна надбавка лише на невеликий перелік соціальних продуктів. Серед них — основні сорти хліба (білий, чорний, батон), на які допускається надбавка до ціни виробника — 10%; варена ковбаса, вершкове масло, олія, крупи (гречка, рис, манка), молоко, сметана — 15%.
Пояснюємо, що це значить. Приміром, котрийсь із наведених вище товарів у виробника коштує 10 гривень. Тож, якщо надбавка не повинна перевищувати 15%, то ціна цього товару у роздрібній мережі має бути не більше 11,5 грн. Важливий момент: «накрутка» має розраховуватися саме до вартості товару у виробника, а не до ціни, за якою магазин отримав товар від постачальника (як це, як правило, й відбувається).
Тут криється перший із підводних каменів, що перешкоджає контролю за ціноутворенням. Якщо в потужних торговельних закладах і мережах, що працюють на загальній системі оподаткування, ведеться облік і зберігаються накладні, за якими надходить товар, то фізичні особи-підприємці, власники дрібних торговельних точок, які працюють на спрощеній системі оподаткування, не зобов’язані, згідно з законодавством, мати згадані накладні.
— Щоб довести, що певний товар продається за завищеною ціною, потрібно точно знати його відпускну вартість у виробника, — пояснює Ніна Палашкевич. — Якщо виробник місцевий, то простіше, якщо ж ні, — треба шукати на нього вихід, уточнювати номер партії, її конкретну ціну тощо.
— А які ж штрафні санкції загрожують, якщо доведено факт порушення? — запитую в Ніни Михайлівни.
— Із фізичної особи-підприємця, власника торговельної точки, стягується трикратна різниця між завищеною ціною і тією, що мала бути. Ця різниця множиться на кількість проданого товару. У випадку з юридичними особами, крім цього, застосовується персональна адміністративна відповідальність до керівника (штраф у розмірі 85-170 гривень), — відповідає інспектор.
Тут — ще одна лазівка, скориставшись якою можна уникнути великого штрафу. У продавця, якщо того спіймали «на гарячому», завжди є можливість сказати: «А я цей товар ще не продавав!». Дійсно, важко встановити, скільки саме штук чи кілограм було відпущено за завищеною ціною: хто ж собі у збиток скаже реальну цифру?
Нарешті, третя перепона на шляху інспектора: він не має права складати акт про порушення без посвідчення на право проведення перевірки. Таке посвідчення видають тільки у Житомирі. Звісно, що на планові перевірки воно є наперед. Але, коли є наміри позапланово здійснити контроль, інспектор мусить згаяти чимало часу, доки отримає цей папірець.
— Бувало й таке, що, доки прийдеш у магазин чи на ринок із посвідченням, там вже встигли прибрати з полиць продукти, на які регулюється надбавка..., — продовжує Ніна Михайлівна.
Та все ж, попри всі зазначені труднощі, акти складаються і штрафи сплачуються, — зазначила інспектор. Щоправда, Ніна Палашкевич не наважилася назвати точну суму, яку сплатили підприємці-порушники за минулий рік, оскільки є справи, що досі перебувають у судах.
Зі сказаного Ніною Михайлівною можна зробити висновок, що влада — як державна, так і місцева — не вельми клопочеться проблемами ціноутворення. По-перше, сам механізм контролю — надто забюрократизований, по друге, єдиний інспектор на чотири райони не має у робочому кабінеті ні комп’ютера, ні навіть виходу на міжміський телефонний зв’язок. При цьому в обов’язки входить не тільки контроль ситуації на ринках та по магазинах, а й перевірка формування тарифів на послуги комунальних підприємств, спільні перевірки з органами прокуратури, місцевого самоврядування тощо.
Певно, тому й не виходить встигати скрізь. Чим користуються окремі власники магазинів, неправомірно завищуючи ціну навіть на хліб.