Громадянин Нехай із Пилиповичів не на жарт стурбований відсутністю комунальної лазні у своєму селі. Після неодноразових дзвінків чоловіка до редакції, ми вирішили з’ясувати: що ж сталося із пилиповицькою лазнею, і наскільки гостро стоїть питання її відсутності.
Як з’ясувалося, лазня не працює вже понад десять років. Втім, більшість людей вже давно махнули на це рукою — кажуть, проблема відпала, коли село газифікували. Тепер у багатьох оселях у Пилиповичах є гаряча вода, ванни чи душові кабінки. А кому вже дуже кортить відчути дух лазні та попаритися «із березовим віничком», — для них у селі є приватна лазня та сауна. Якщо ж у людини немає грошей на облаштування ванної кімнати у себе в оселі чи на відвідини приватної лазні, — зрозуміло, що її проблема хвилює. Щоправда, чому згадали про лазню лише тепер, після багаторічної перерви у роботі, — менш зрозуміло…
Як розповів Сергій НЕХАЙ — голова ПОСП «Колос», на балансі якого перебуває колишня сільська лазня, — потреба у ній відпала давно. Опалювалася вона на дизельному пальному, а коли ціни на пальне почали «кусатися» та утримання лазні стало збитковим, то будівлю вирішили перепрофілювати.
Зробили навіть внутрішню реконструкцію — під хлібопекарню. Втім, до встановлення обладнання справа не дійшла, бо санстанція висунула жорсткі умови та зобов’язала побудувати на виробництві лабораторію, яка б контролювала якість хліба. Коштів на це не знайшли так само, як і на заміну опалення — саме ці проблеми і поставили свого часу хрест на долі комунальної будівлі. Вже багато років приміщення не експлуатується (що для українських сіл, на жаль, не є дивиною). Жодних прогнозів щодо того, чи відбудуться якісь зрушення у ситуації, голова ПОСП «Колос» не робить.
Сільський голова Надія ПАНФЕЛЮК запевнила, що на сході села у лютому це питання селянами не підіймалося, отже, до розряду першочергових не належить.
— Село має вигідне розташування на трасі. Тому пропозиції від підприємців щодо відновлення роботи лазні були, але лише на рівні розмов, — розповіла Надія Володимирівна. — Гострої необхідності, як свідчить час, у ній немає, тому реально вкладати кошти у занедбане приміщення бажаючих немає.
У Пилиповичах, зауважила очільниця села, є проблеми набагато серйозніші — вони внесені до програми соціально-економічного розвитку, а їх розв’язання, зрозуміло, потребує значних коштів. Йдеться, зокрема, про відновлення роботи дитячого садочка, підтримання у належному стані амбулаторії, ремонт даху у Будинку культури, централізований вивіз сміття тощо. Планів щодо того, аби «оживити» село, у Надії Володимирівни є багато. Проте говорити про них на загал вона збирається не раніше, аніж за два-три місяці, коли у запланованому відбудуться певні зрушення.