Цими днями заступник міського голови Сергій КОЛОТОВ у складі новоград-волинської делегації побував з візитом у Білорусі. Зокрема відвідали місто Рогачов, де саме святкувався день міста. Своїми враженнями від цієї поїздки Сергій Юрійович поділився з нашим кореспондентом:
— Вже стали доброю традицією наші взаємовідносини в культурній сфері з містами-побратимами. Зокрема з містом Рогачовом, що знаходиться в республіці Білорусь. От і цього року ми отримали запрошення від наших друзів, і делегація від міста Новограда-Волинського відбула на святкування заходів. Такі зв’язки уже продовжуються біля 30 років, вони поширюються на різні сфери і міцнішають. Вже декілька років, як у нас триває співпраця у сфері молодіжної політики, і наша молодь (в кількості 15 чоловік) тепер щорічно їздить до міжнародного молодіжного табору «Крінічка», що знаходиться в мальовничій місцевості під Рогачовом.
Ми також під час візиту відвідали юних новоград-волинців, подивилися, як вони там, чим займаються, як влаштувалися. Дуже приємно було бачити, що діти задоволені, що вони постійно чимось зайняті, готують концерти, беруть участь у різних заходах і вікторинах, із задоволенням спілкуються зі своїми друзями із білоруських і російських міст, з Прибалтики. Більше трьохсот дітей — і вони там живуть єдиною дружною сім’єю.
Крім відвідування міжнародного табору «Крінічка», було багато спілкування з делегаціями, які прибули з інших міст Росії, Білорусі. У нас продовжують напрацьовуватися культурні зв’язки з російським містом Курськ. До речі, нас також здружили діти і вже неодноразово наші делегації були в місті Курську на святі міста, вони, в свою чергу, приїжджають до нас на «Лесині джерела». В серпні наші діти поїдуть до курського молодіжного табору «Моноліт». Це теж уже стало доброю традицією. Там відпочинок — у дуже мальовничій місцевості, а програма за своєю насиченістю різними заходами, як на мене, не гірша, ніж в «Артеку».
Дуже цікаво було подивитися на життя в Білорусі, бо у нас по телебаченню в основному показують негативні моменти з життя цієї країни. Хотілося на власні очі побачити, як же насправді.
У Білорусії, як і в будь-якій іншій країні, є свої певні недоліки. Так, можна було б бажати більшої свободи слова. Але в цілому Білорусь справила позитивне враження. По-перше, тим, що країна охайна, нормальні дороги, прибрано, підстрижено вазони, кущі, квіти висаджені. Вкладаються великі кошти в благоустрій міст і, що мене вразило, — сіл.
Я вже якось розповідав минулими роками про ту систему агромістечок, які зараз створюються по всій Білорусі. Чесно кажучи, те, що вони досягли за останні два роки, а саме тоді мені довелося там побувати, — просто шокує в позитивному плані.
Нагадаю, що, відповідно до чинного законодавства, в кожному районі на базі великих сіл створені агромістечка. Наприклад, у Рогачовському районі таких агромістечок — 18. Тобто, є центральна садиба, до якої прилягають навколишні села. Йде державне фінансування в село саме в це агромістечко. Адже не можна вкласти великі кошти в кожне село, тож вони вирішують питання таким чином. Там є все — школа, лікарня, Палац культури, спортивно-розважальні комплекси, вся необхідна інфраструктура і навіть готелі. Такі села отримують кошти на благоустрій — всі сільські дороги заасфальтовані, тротуари викладені плиткою.
У тому селі, де ми проживали, облаштовані місця для відпочинку — на зразок наших скверів і парків. Щоправда, навіть краще — встановлені альтанки, різні скульптури, фонтанчики, облаштовані озерця, акуратні клумбочки висаджені.
Селяни на фермах працюють у сучасних європейських умовах — тваринницькі приміщення капітально відремонтовані, покриті металопрофілем. А ще більше милують око величезні стада корів. Тобто, у них тваринництво не знищене, воно розвивається. До речі, корів не годують преміксами, а вони випасаються на луках, де відразу встановлені доїльні апарати, резервуари для прийому молока і його охолодження. Молоковоз під’їжджає, завантажується молоком — прямо від корови молоко охолоджується і відразу везеться на переробку. Молокозаводів достатньо багато. В Рогачові — чи не найбільший на теренах СНД молококомбінат, що виробляє дуже широкий асортимент молочної продукції. Хочу зауважити, що ми ту продукцію дегустували, вона — натуральна. Пальмова олія або титанові білила чи шпалерний клей (як буває у нас) у Білорусі для виробництва молокопродуктів не допустимі, бо за це передбачена сувора відповідальність. За якістю продукції — особливий контроль. Якщо на банці написано склад, то саме ті продукти там і є, можна не сумніватися. Якщо написано, що згущене молоко зроблене із молока, то, значить, воно зроблене із молока. Якщо написано на продукції м’ясокомбінату, що в ковбасі такий відсоток мяса, то, значить, там саме м'ясо, а не його замінники.
Середня заробітна плата в Білорусі — 200-250 доларів, а в деяких професіях вона сягає 600 доларів. В агромістечках кожен працівник може купити собі за собівартістю ту продукцію, що там виробляється. Згідно з певними лімітами.
Земля там не розпайовувалася, вона в державній власності, але гарно обробляється. Господарства прекрасно оснащені сучасною технікою.
Молоді фахівці відразу отримують. Якщо вони прожили у селі і відпрацювали в господарстві 10 років, то це житло автоматично переходить у їх приватну власність. Якщо молода сімя хоче жити і працювати в селі, то вона одразу отримує житло. Молоді в селі багато — в класах по 25-30 дітей, і навіть є паралельні. Школи функціонують в агромістечках, а з найближчих сіл діти підвозяться.
Нас запросили оглянути спортивно-розважальний комплекс, що знаходиться в агромістечку. Це сучасний комплекс європейського рівня, під металочерепицею з красивим фасадом, все викладено плиткою. Там можна пограти у волейбол, гандбол, є тренажерні зали, більярд, зали для занять тенісом, баня, сауна, великий сучасний басейн із кришталево-чистою водою. Діти займаються там безкоштовно, а дорослі — за дуже помірну плату, яка складає десь від двох до восьми гривень за одну годину.
В агромістечку збудований сучасний готель із номерами «люкс», «напівлюкс», «стандарт». Там проживають ті, хто приїздить у відрядження. Також білоруси серйозно націлені на розвиток зеленого туризму. Ціни — доступні: проживання в номері «люкс», що складається з двох кімнат і з усіма зручностями, коштує — 240 гривень за добу.
У Білорусі є на що подивитися. Є багато пам’яток. У першу чергу — це пам'ять про часи Великої Вітчизняної війни, адже Білорусь найбільше постраждала від тих лихоліть. Під Рогачовом нещодавно звели комплекс у населеному пункті Красний Берег, де був дитячий донорський концтабір. Екскурсія там триває півтори години, без сліз звідти не вийдеш — пробирає душу і серце.
У нас є в планах проект, щоб можна було возити наших старшокласників на такі екскурсії в республіку Білорусь. До речі, це зовсім недалеко: від Новограда до Рогачова — 380 кілометрів.
Програма святкових заходів передбачала нашу участь у щорічному пісенному фестивалі «Зорі над Дніпром». Запрошуються колективи з України, Білорусі, Росії. Місто Новоград-Волинський представляла директор міського Палацу культури, співачка Ірина Антипчук, котра зробила фурор нашими піснями.
Дуже непросто в Білорусі придбати валюту — незважаючи на те, що долар подорожчав у два рази, потрібно у банках записуватися в чергу.
Білоруси вважають за недоцільне приватизовувати великі промислові об’єкти. У них навіть стратегії такої немає — приватизовувати обленерго, облгаз, залізниці, телекоми або якісь свої стратегічні промислові підприємства. І, повірте, що у них вони працюють достатньо ефективно. А зараз, ще з більшим навантаженням, бо після девальвації національної грошової одиниці білоруська продукція стала ще більш доступна. Окремі заводи перейшли на роботу в три зміни, бо не можуть забезпечити такого попиту, який з’явився насамперед з боку Росії на білоруську продукцію.
Цікаво, що продукція рогачовських підприємств експортується в 30 країн світу. Як ви знаєте, Білорусь входить до митного союзу Білорусь-Росія-Казахстан, і вони між собою можуть торгувати без особливих перепон.
Білоруси нас запрошують до співпраці. Єдине — там дуже важко працювати в «тіні». Тож, організовуючи там свій бізнес, потрібно розраховувати, що все буде прозоро і легально. По-друге, зарплата в конвертах не вітається, і за це можна отримати серйозні штрафи. По-третє, потрібно дотримуватися жорстких стандартів якості у виготовленні продукції. Більшість українських підприємців це лякає, адже вони прагнуть мати значно більші доходи, ніж це дозволяє білоруська влада.
А для пересічного громадянина — це краще. І в мене склалося враження, що прості білоруси підтримують свого президента і готові за нього голосувати.