Даішник зупиняє «Лексус».
За кермом — симпатична білявка. На ній червона блузка, міні-спідничка, маса перснів. Нігті — довші за пальці…
— Порушуєте, громадянко! — козирнув лейтенант.
— Я порушую? — здивувалася власниця іномарки, висовуючи з дверцят стрункі ніжки. — А що, я когось переїхала?
— Ху! Слава Богу, ні! Ви переїхали пішохідний перехід! На червоне світло! Знак перед світлофором бачили?
— А де той світлофор?
— Ви й світлофора не бачили?! Он — даішник кивнув жезлом. — За кілька метрів звідси!
— А, — байдуже сказала білявка і подивилась у мініатюрне дзеркальце, поправила волосся біля скроні. А потім: — Та бачила. Він мені червоним оком підморгнув… А я ж у червоній блузці… Ви ж розумієте? Ну, розумієте? Хм! Я то, чесно кажучи, і вас не відразу примітила!
Лейтенант підозріло нахилився до білявки, принюхується. Відтак питає:
— А чому ви виписували зигзаги по дорозі?
— Бо ви мене налякали! Вискочили з-за дерева, як… як… Та й дороги такі вузькі. І тротуари.
— То ви ще й по тротуарах їздите??!
— Так машини назустріч їдуть.
— Будемо оформлять! Доведеться вам проїхати на штрафмайданчик!
— Прикольно! — зраділа симпатяжка. — А яке буде шоу?
— Інтер-рресне! Шоу!
— В який бік їхати?
— Ліворуч!
— Дя-ку-ю-у-у! Ча-о-о!
— Ей! Ей! Не туди! Стійте! Куди на тротуар?!.