www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


«ЩОРСУ» — 60!

23 Вересня 2011 | Оприлюднив: | 958 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

НАПЕРЕДОДНІ КІНОТЕАТР ВІДСВЯТКУВАВ ЮВІЛЕЙ
У центрі міста, на перетині трьох вулиць (до революції це перехрестя називали Угол), знаходиться одна з найбільш відомих споруд нашого міста — кінотеатр ім.Щорса. 22 вересня виповнилося 60 років з дня офіційного відкриття кінотеатру, насправді його історія значно довша. Наш кінотеатр у повній мірі розділив свою долю з долею корінних звягельчан: репресії 30-х рр., Другу світову війну, важкі роки відбудови, хрущовську відлигу, брежнєвську епоху, розпад Радянського Союзу, заснування незалежної України та часи становлення нової держави. Саме на останні двадцять років припав занепад улюбленого кінотеатру. Вже підросло ціле покоління, яке жодного разу не було у кінотеатрі і сприймає розповіді батьків як сиву давнину або казку…



«ДАЙОШ ФІЛЬМУ!»
А все почалося в далеких 1930-х роках, коли постала нагальна потреба в сучасному кінотеатрі. Старий кінотеатр, що містився у колишньому будинку Шульца, вже не відповідав вимогам часу і не міг вмістити всіх бажаючих подивитися кіно. Ось яку характеристику культурного обслуговування населення було подано до центру місцевою владою: «В Новоград-Волинську один звуковий кінотеатр — дитячо-дорослий, який працює щоденно по 3 сеанси на вечір. 12 днів у місяць він демонструє спеціальні дитячі сеанси для всіх дітей міста, у вихідні дні приїжджають діти з близьких сіл».
У листопаді-грудні 1936 року були розпочаті земляні роботи зі спорудження нового звукового кінотеатру — погодьтесь, не дуже вдалий час для копання котловини. Проектом передбачалося звести великий двоповерховий будинок, який, крім фойє та зали для глядачів, повинен був мати багато інших кімнат для клубної роботи, великий зал для танців та естраду для джазоркестру. На першому етапі на будівництво виділили 640 тис. крб. Відкриття кінотеатру передбачалося здійснити до ХХ-річчя Жовтневої революції, тобто до 7 листопада 1937 року. Термін для таких об’єктів надто короткий і, як показав подальший перебіг подій, — нереальний.
Негаразди почалися з перших днів, і вже 9 грудня 1936 року відбулося засідання бюро Новоград-Волинського окружного партійного комітету, на якому заступник голови окрвиконкому Скакунівський доповідав про стан будівництва кінотеатру. В обговоренні взяли участь Книгавко, Михайловський, Розенблат, Перельман, Чапленко та Фурманюк. Всі вони відмітили, що будівництво перебуває в загрозливому стані. Начальник обласного будтресту Розенблат запевнив, що до 1 січня 1937 р. буде побудовано фундамент кінотеатру. Представник фотокінотресту Перельман запевнив, що один вагон вапна буде доставлений на будівельний майданчик не пізніше 12 грудня. Бюро окрвиконкому зобов’язало Петренка забезпечити щоденно, починаючи з 12 грудня, 20 чорноробочих та 50 підвод для вивезення 130 кубометрів піску та 400 кубометрів каміння з кар’єру до шосейного шляху. А керівник будівельної контори власним транспортом повинен був забезпечити перевезення каміння і піску з шосейного шляху на місце будівництва. Контроль за даними роботами поклали на Книгавка. Для прискорення зведення фундаменту навіть позичили 90 кубометрів каменю з будівництва адмінбудинку — ще однієї стратегічної будови міста того періоду. До того ж, Книгавка зобов’язали виконати постанову бюро Новоград-Волинського міськпарткому про звільнення приміщення, що знаходилося на території майбутнього кінотеатру. Під час засідання бюро директор фотокінотресту Перельман запевнив, що трест повністю забезпечить будівництво цементом, толем, цвяхами, а з 20 грудня — і автомашиною.
Невдовзі стало ясно, що до жовтневих свят кінотеатр не збудують. За наведення порядку взялася центральна влада...
Кінотеатр ім. Щорса будувався за типовим проектом. Автор проекту — архітектор-художник П.Ф.Савич. У загальній асиметричній побудові кінотеатру виділена кутова частина з колонадою і великим барабаном, в якому міститься круг-лий вестибюль та адміністративні приміщення. Будівля відноситься до об’єктів української архітектури передвоєнних років, у яких особливо відчувається орієнтація на традиції класицизму. Споруда об’єднана рядом колон та напівколон. Вона має три поверхи — підвальний, перший та другий (довідка міського відділу архітектури). Лише копання котловану вимагало значних зусиль. У ті часи про екскаватори годі було мріяти. Всі земляні роботи проводилися вручну.
Роботи тривали ще довгих чотири роки і напередодні Вітчизняної війни приміщення кінотеатру було готове майже на 100%. Бойові дії, що тривали в місті у липні 1941 року, між радянськими та німецькими військами, не завдали великої шкоди будівлі.
КІНО І… НІМЦІ
Німецька влада видала розпорядження до фольксдойче і українців — до 17 квітня 1942 року здати всі фільми і кіножурнали. В роки окупації в місті працював кінотеатр під назвою «Вікторія». Цивільне населення мало змогу тричі на тиждень відвідувати кінотеатр та два рази відвідувати драматичний театр і спостерігати постановки, «а під час антрактів — потанцювати та повеселитись». З 29 серпня 1942 року в старому кінотеатрі демонструвався німецький художньо-музичний фільм «Оперета» (з українським перекладом). Починався сеанс о 19 годині. До настання комендантської години глядачі повинні були встигнути розійтися по домівках. Одним із останніх був кіносеанс 28 грудня 1943 року. Демонструвався німецький фільм «Большая игра» для цивільного населення чотири рази на тиждень.
Стосовно приміщення нового кінотеатру, то в листопаді 1942 року в ньому відбулося урочисте посвячення православного собору в Звягелі. Рівненська газета «Волинь» 22 листопада 1942 р. помістила замітку такого змісту: «…Ось так недавно урочисто посвячено у Зв’яглі собор Преображення Господнього. Большовики призначили були будинок собору для кінотеатру. В цій мономентальній святині, побудованій у грецькому стилі, може вміститися 3000 осіб. Під час посвячення собору він був вщерть заповнений вірними…». (орфографія видання збережена — В.В.)

Будівля кінотеатру дуже постраждала під час звільнення Новограда-Волинського від німецько-фашистських загарбників. За свідченнями очевидців, німці перетворили кінотеатр у конюшню, де утримували коней, у приміщеннях палили багаття, розібрали та вивезли сантехніку, спалили та пошкодили двері, вікна, розібрали паркетну підлогу, знищили електрообладнання.
ВІДНОВЛЕННЯ КІНОТЕАТРУ
Місто було в руїнах, і питання про відкриття нового кінотеатру вперше розглядалося на засіданні виконкому міської ради лише 21 січня 1948 року.
Фактично ж відбудова приміщення кінотеатру розпочалася лише в березні 1950 року. На це держава виділила
1 мільйон карбованців. Будівельники зобов’язались закінчити ремонтні роботи до 33-ї річниці Жовтневої революції. Нагадаємо, що спочатку відкриття планувалось до 20-ї річниці.
Незважаючи на високі темпи робіт, ремонт тривав довгих півтора роки. Загалом будівництво тривало 15 років. Нарешті прийшов день відкриття — 22 червня 1951 року. О 19 годині кінотеатр гостинно відкрив свої двері. Новий кінотеатр вражав архітектурою і величчю.
Зал для глядачів на 500 місць, просторе фойє, буфет, кімнати для відпочинку та ігор, танцювальний і читальний зали — все це приємно вирізняло кінотеатр від попередника. Кінотеатр був обладнаний вітчизняною технікою. Його відкриття значно поліпшило кінообслуговування новоградців: якщо у 1951 році було дано 1420 кіносеансів, на яких побувало 226 тис. глядачів, то у 1952 році — понад 400 тис. глядачів відвідало 2676 кіносеансів. На 411 дитячих сеансах за рік побувало понад 60 тис. учнів.
СТАР І МЛАД — У КІНО ЙТИ РАД!
Кінотеатр працював рентабельно і неодноразово отримував перехідний Червоний прапор обласного управління кінофікації. Кіно було важливою складовою частиною педагогічного процесу.
У жовтні 1952 року було подолано планку у 300 тис. глядачів, і колектив кінотеатру у Всесоюзному змаганні кінотеатрів виборов ІІІ місце та отримав премію Міністерства культури СРСР. У 1954 та 1955 роках успіх повторився — за підсумками Всесоюзного змагання підприємств і організацій Міністерства культури СРСР, колектив Новоград-Волинського кінотеатру отримав ІІІ всесоюзну премію. Стабільність у перемогах у значній мірі залежала від особистості директора кінотеатру Георгія Мордковича Уриса, котрого у 1933 році, як здібного і ініціативного працівника, висунули на посаду директора, де він беззмінно працював до самої смерті. За бездоганну роботу Г.М.Урис нагороджений трьома медалями «За трудову доблесть», значком «20-річчя кінематографії», почесним званням «Відмінник кіномережі» та іншими відзнаками.
З 1 липня 1954 року в усіх кінотеатрах країни запровадили нові, знижені ціни на квитки. Зниження цін в містах у середньому становило 18%, у сільській місцевості — 20%. На денні кіносеанси у містах, крім святкових і загальних вихідних днів, застосовувалася знижка в розмірі 30%. Для юних глядачів вартість квитків на дитячі кіносеанси в містах встановили 1 карбованець, у сільській місцевості — 50 коп. Встановлена також єдина ціна на перегляд науково-популярних, технічних і хронікально-документальних фільмів — 1 крб, а на дитячі кіносеанси в сільській місцевості — 50 коп.
Кінотеатр ім. Щорса вважався одним із найкращих в області. У серпні 1956 року обласне управління культури нагородило колектив кінотеатру перехідним Червоним прапором як переможця змагання за другий квартал 1956 року. А у вересні працівники кіно одержали ще одну радісну звістку: Міністерство культури і ЦК профспілок працівників культури, за підсумками Всесоюзного соціалістичного змагання за другий квартал 1956 року, присудили колективу Новоград-Волинського кінотеатру третю Всесоюзну премію. Велика заслуга в цьому належала працівникам Булаві, Прокопчук, Шарапіну, кіноорганізаторам Доленку, Максимову та іншим. З цього ж року почалося використання напівавтоматичного обладнання кіноапаратури.
30 і 31 січня 1957 року в кінотеатрі відбулася прем’єра нині вже легендарного фільму «Карнавальна ніч», знятого у 1956 році. Напередодні виборів, що відбулися 3 березня 1957 року, за рахунок переобладнання читального залу, який практично не використовувався за призначенням, був відкритий малий зал на 100 місць. З того часу в кінотеатрі щодня демонструвалися два фільми. За рік малий зал обслуговував до 400 тис. глядачів.
1958 року був проведений перший капітальний ремонт великого залу кінотеатру.
«ЗАЙВОГО КВИТКА НЕМАЄ?»
Новим етапом у роботі кінотеатру став перехід на широкоекранне демонстрування фільмів, що почалося у вересні 1959 року. У 1959 році в місті працювало дві кіноустановки, у 1960 році їх було вже одинадцять.
У 1963 році в кінотеатрі проведено на 2779 кіносеансів більше, ніж 1962 року. Було продемонстровано понад 300 науково-популярних фільмів, проведено 8 кінофестивалів. Перед початком сеансів прочитано 70 лекцій і доповідей. Організовувалися зустрічі глядачів з митцями кіно, учасниками війни, партизанського руху, колишніми підпільниками, передовиками промислових підприємств. Добре зарекомендували себе дитячі кінотеатри на громадських засадах «Піонер» та «Промінь». Сюди за досвідом приїжджали працівники кінотеатрів з інших областей.
У січні 1966 року понад 10 тис. жителів Новограда-Волинського переглянули фільм «Надзвичайне доручення». З них 5 тис. — відвідало кінотеатр організованими групами, як тоді казали, — колективно. З 16 лютого 1966 року демонструвався фільм «Обыкновенный фашизм». 20 жовтня цього ж року відбулася прем’єра нового фільму «Війна і мир». 20 тис. кіноглядачів подивилися фільм «Щит і меч». Легендарні фільми створювали ажіотаж біля каси кінотеатру. Вивіска «Квитків нема» була буденним явищем на віконці каси. Щоб хоч якось зменшити чергу, встановлювали додаткові стільці у великій залі. Однак, все одно квитків на всіх не вистачало. В колі друзів завжди шанованою була людина, котра працювала у кінотеатрі і завжди могла «дістати» бажаний квиток.
Запорукою гарної реклами фільму була якісна афіша. Новограду-Волинському пощастило. На посаді художника-рекламіста довгий час працював Олександр Стецюк, котрий створив багато яскравих афіш.
На відміну від 30-х років, у 1969 році в місті працювали два широкоекранні кінотеатри на два зали, три театри були пристосовані для демонстрування широкоекранних фільмів, функціонували два літніх і стільки ж дитячих театрів, 10 шкільних кіноустановок, 3 філії кінотеатру та клубні кіноустановки. Кожного дня на екранах міста демонструвалося 10-12 фільмів. Для прискореного показу нових картин застосовувався кільцевий метод їх проектування, що давало можливість одночасно показувати одну і ту ж копію фільму на двох-трьох і навіть чотирьох екранах за один день.
У 1969 році кінотеатр ім.Щорса виборов першість із кінообслуговування глядачів у області, а дитячий кінотеатр «Піонер», включившись у конкурс на кращий дитячий кінотеатр України, одержав диплом третього ступеня ЦК ЛКСМУ та комітету в справах кінематографії при Раді Міністрів УРСР.
У 1972 році всі філії і кіноустановки обладнані широкоекранною апаратурою. У мікрорайонах міста — вул.Дружби, вул.50-річчя Жовтня, селища каменедробильного заводу — були обладнані кіноустановки з широкоекранним показом фільмів. Працював і кінотеатр «Піонер», який за підсумками республіканського огляду-конкурсу на кращий дитячий кінотеатр був нагороджений дипломом ІІ-го ступеня.
У 1973 році відновлена робота відомого у місті «Екрану світу». У схематичну мапу земної кулі було вмонтовано екран для денного демонстрування кінострічки. У певні години разом з демонстрацією документальних і хронікальних кінострічок можна було послухати місцевих лекторів. Біля «Екрану світу» завжди було людно. Було проведено 8 фестивалів і 9 тематичних кінопоказів. Завдяки кільцевому методу показу фільмів, кожного дня жителям міста демонструвалося 10-12 кінострічок. У серпні 1973 року звягельчани подивилися фільм про воїнів-підводників «Командир щасливої «Щуки».
У середині серпня 1973 року на адресу міського кінотеатру ім.Щорса надійшов лист від голови державного комітету Ради Міністрів УРСР з кінематографії В.Большака з вітанням про виконання плану півріччя.
У лютому 1974 року було запроваджено аудіовізуальну установку «Кінопанорама: час, події, люди». За 30-40 хвилин до початку кіносеансу в фойє демонструвалися фільми, з яких глядач міг дізнатися про новини науки, техніки, культури, життя країни і зарубіжжя.
15 вересня 1975 року колектив кінотеатру ім. Щорса рапортував про виконання п’ятирічного плану. Протягом п’яти років відбулося 17870 сеансів, які відвідали близько 3 млн. глядачів, продемонстровано 2780 художніх і 1830 хронікально-документальних та науково-популярних фільмів.
1975 року у школі-інтернаті відкрили кінотеатр «Орлятко».
Протягом 1976-1977 років у міському кінотеатрі повністю замінили застарілу кіноапаратуру і систему енергозабезпечення. Переобладнання сприяло покращанню кінопоказу. Тоді ж створили можливості для облаштування електронно-програмного обладнання автоматизованого кінопоказу АКП-1. Його встановили в апаратному комплексі кінотеатру. Всі роботи велися без зупинки кіносеансів. При цьому великий об’єм робіт провели кіномеханіки М.Шостак, А.Кучер, Д.Шпак. З метою удосконалення інформаційної служби змонтували цікаву новинку — автоматичний відповідач. Достатньо було з будь-якого телефону набрати спеціальний номер, і автомат давав чітку відповідь про те, які фільми демонструються у великому і малому залах, про початок сеансів. Паралельно вирішилося питання про двозмінний режим роботи. Це створило можливості для тих, хто працював на промислових підприємствах у другу і третю зміни, домогосподаркам, пенсіонерам дивитися фільми на денних сеансах. При цьому ціна квитка становила 25 копійок на звичайні фільми, і 30-50 коп. — на широкоформатні. Високих показників у роботі добилися кіномеханіки — касири В.В.Чернишук, Г.І.Яблонська, контролери С.Д.Тернова, Т.С.Савчук.
КІНА НЕ БУДЕ?..
На превеликий жаль, перебудова 1976-1977 років була останнім кардинальним переобладнанням кінотеатру. З 1990-их років кінотеатр почав поступово занепадати. Приміщення використовувалося в якості танцювального залу та молодіжного розважального комплексу. Періодично велика зала використовувалася як торговельний майданчик, перетворюючись у базар під дахом. Багато чого побачив кінотеатр за останні роки, лише не було чарівного ліхтаря. Однак, у 2011 році з’явилася надія на повернення кінотеатру статусу культурного центру міста. Віримо, що незабаром надії виправдаються.

В.ВАХОВСЬКИЙ, краєзнавець

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки: