Я давно (три роки) знайомий із дівчиною. Однак ми просто іноді бачились і дружили.
Восени в нас був спільний соціальний проект, де ми були його керівниками, між нами були суто ділові стосунки. Але, дізнавшись більше про один одного під час роботи, бо ми працювали 24 години на добу, між нами почалось щось з’являтися. Відразу я не надавав цьому значення, тому що раніше ця дівчина в мене не викликала почуттів, тим паче, що вона вже два роки зустрічалася зі своїм хлопцем, якого я знаю та дуже поважаю. Однак цей хлопець не приділяє їй достатньої уваги, він — постійно у справах та роз’їздах, вона від цього страждає. А тут з’явився я, в мене на цей час нікого не було. Отож між нами щось виникло, це був місяць ігор і слів поміж рядків. Коли я вирішив поговорити, то хотів сказати щось на зразок: «ми загралися, в тебе є хлопець і все». Але вона виказала сумніви з приводу свого хлопця та зізналася у своїй симпатії до мене. І мене це зачепило та пробудило великі почуття. Але через тиждень вона зустрілася зі своїм хлопцем і вирішила, що зостанеться з ним. Я подумав, що, можливо, воно і найкраще, бо її й того хлопця я дуже поважаю. Але ми обоє зробили оговірку, що не знаємо, як воно в майбутньому… Так і вийшло: через два тижні ми знову були разом, почуття спалахнули ще з більшою силою. Я остаточно закохався, бо зробив усе можливе, щоб ми були разом. Вона казала, що любить обох, але ця ситуація «шведської сім’ї» продовжувалась десь місяць, і мене це не влаштовувало. Я сказав — «ні». Напружені відносини між нами продовжуються. Тому я не можу зрозуміти, чи варто продовжувати все це, чи краще дати час, щоб було більш зрозуміло і мені і їй, бо вона точно вагається і не може вибрати…