У нас із чоловіком, на щастя, буває мало розбіжностей, але все-таки вони, як і у всякій родині, трапляються.
Наприклад, я прихильниця вживання в їжу якомога більшої кількості зелені. І жую кріп, петрушку, базилік, крес салат, селеру , любисток. Просто так, з сиром або навіть... з чаєм.
У чоловіка на поїдання травички погляд абсолютно протилежний, він може все це з'їсти тільки в салаті і в невеликій кількості.
На всі мої переконання він заявляє:
— Я — не козел, щоб їсти траву.
— Дорогий! — вигукую я, — жіноча мудрість глаголить, що всі чоловіки — козли. А їм з боку видніше. І нема чого вступати в суперечку з думкою величезної кількості жінок.
Чоловік у відповідь тільки сміється. Чи йому не знати, що я так не думаю.
Але, на жаль, так дійсно думає чимала частина жінок. І втім — розумних, красивих, перспективних. Чому?
Проста відповідь на це питання — їм не пощастило в житті з чоловіками. Але насправді не все так просто. Витоки потрібно шукати в дитинстві. Найчастіше дівчата і жінки, яким не щастить у коханні, на жаль, виховувалися однією мамою. І не просто розлученою, а покинутою одним або кількома чоловіками і тому вона затаїла образу на весь чоловічий рід. У такому випадку свідомо чи мимоволі вона програмує на невдачу в особистому житті і свою дочку.
Навіть якщо мама не говорить вголос, що «всі мужики — козли», це відчуття у дівчинки складається на основі дрібниць — маминих відгуків про батька, з її розмов із такими ж самотніми подругами і з багато чого іншого.
На жаль, нелюбов до чоловіків може вкоренитися і в душі дівчинки, що виросла в повній сім'ї. Відбувається це не тільки в тому випадку, якщо батько алкоголік, дебошир і інша антисоціальна особистість, але і якщо тато недостатньо сильно любить свою дочку, ображає її чи просто не помічає. Така дівчинка росте із заниженою самооцінкою, а свою образу на батька переносить на всіх чоловіків.
Завжди простіше перекласти провину за невдачу на інших, звідси і тверда впевненість, що без винятку всі чоловіки — ці самі парнокопитні з рогами і не дуже приємним запахом...
Порадити таким жінкам можна тільки одне: звернутися до психолога, який допоможе переписати життєвий сценарій.
Можна спробувати виправити ситуацію своїми силами, але для цього необхідно запастися терпінням, перечитати гору спеціальної літератури.
На мій погляд, починати потрібно з віри в себе, просто твердити собі при кожному зручному випадку, що ви гідні турботливого і люблячого чоловіка. Спілкуватися, а тим більше дружити, треба з тими людьми, які ставляться до вас із повагою, цінують вас як особистість.
Необхідно поставити перед собою життєву мету і досягати її. Тільки мета повинна бути реальною. Вивчити англійську, схуднути, написати книгу. Звичайно, значиму мету кожен для себе вибирає сам.
Потрібно постаратися навчитися для початку дружити з чоловіками, незалежно від їхнього віку, сімейного статусу та службового становища. Наприклад, доброзичливо спілкуватися з товаришами по службі, з сусідами, з п'ятирічним хлопчиком у пісочниці.
Одна моя знайома, якій довго не щастило в особистому житті, розповіла, що розуміти чоловіків її навчив 11-річний хлопчик, син по­други, який спочатку запропонував навчити її плавати, потім пристрастив до лову бичків на Чорному морі. Він же заразив її колекціонуванням черепашок.
І одного разу, вже повернувшись додому, вона раптом зрозуміла, що тепер знає, яких чоловіків їй вибирати і як будувати з ними відносини.
Не минуло й чотирьох місяців, як вона познайомилася на органному концерті з чоловіком і незабаром вийшла за нього заміж.
Я намагалася з'ясувати у неї, чому саме навчив її хлопчик. Спочатку вона затруднялася відповісти, а потім сказала: «Знаєш, я просто зрозуміла, що чоловік — це просто людина, як і ми, жінки». Тобто, всі чоловіки різні, і є ті, з якими приємно будувати довірчі відносини, просто спілкуватися, просто дружити. І неважливо, скільки їм років — вісім чи сто. А потім доля, бачачи, що ти змінилася, дає тобі твою другу половинку.
Коли змінюється наше спри­йняття світу і чоловіків, то ми стаємо готовими до нових стосунків.
Ще Фрейд припускав, що ми зустрічаємо саме тих, хто вже живе в нашій підсвідомості.
Ось і виходить, якщо тато любив, хвалив, то ми впевнені, що саме таким буде і обранець. І наші очікування, як правило, збуваються.
А ті, хто налаштований на «козлів», — саме їх і отримують. І логічно, що, змінивши своє ставлення до чоловічого роду, ми отримуємо у нагороду гідного супутника.
Якщо ви хочете зберегти стосунки, не можна впадати в любовну залежність, намагатися заслужити любов жертовністю, розчиненням свого власного «я» в іншій людині.
Що б не говорили чоловіки, а насправді пари бувають щасливі при приблизно однаковому внескові у відносини. Тобто, якщо обидва піклуються один про одного.
По суті, ми всі варті кохання з самого народження. І по-справжньому люблять не за щось, а просто за те, що ми є на білому світі.