20 грудня минає 40 днів, як перестало битися любляче серце найдорожчої для нас людини Анатолія Юхимовича КОВАЛЬЧУКА

Наш рідненький, твоя раптова смерть глибоко вразила наші серця, не віриться, що ти не будеш з нами. Без тебе стала пуста домівка. Дуже сумуємо, назавжди збережемо пам’ять у своїх серцях про тебе.

У вічній скорботі діти, онуки, невістки і зяті

18 декабря — 40 дней, как трагически ушёл из жизни дорогой нам всем человек — Анатолий Сергеевич КОТ

Тот день, когда свет твоих глаз угас,

И сердце перестало биться,

Стал самым страшным днём для нас,

И мы не можем с ним смириться.

Ушёл от нас ты очень рано,

Мы не смогли тебя спасти,

Глубокая на сердце рана,

Пока мы живы, — жив и ты.

Вечный покой твоей душе, наш дорогой.

Скорбящие родные

18 декабря — 40 дней, как трагически ушёл из жизни дорогой, любимый мне человек — Анатолий Сергеевич КОТ

28.02.1972-09.11.2011 гг.

40 дней прошло, как нет тебя со мной,

Все радости и горести унёс ты в мир иной.

Ты не прощался с жизнью на земле.

Близкие и я — все зарыдали.

Зачем безжалостно от нас

Коварная судьба тебя забрала.

Ты — моя боль, ты — моя скорбь,

Потеря горькая моя ты.

Ты — светлый образ, ты — сиянье,

Но между нами — растоянье.

Я в небо шлю тебе привет,

Целую крепко, мой родимый.

Ты самый-самый мой любимый.

Память о тебе будет вечна.

Помню, скорблю, любимая

Є сила, що може забрати з життя,

Та з пам’яті рідних — ніколи...

15 грудня минуло рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті найдорожчої нам людини Ольги Олександрівни МЕЛЬНИЙЧУК

Холодний вітер листя дме, і за дверима вже зима. Серце болить, душа голосить, Вас із нами вже нема. Без Вас і хата опустіла, не переступите вже поріг, сюди не прийдете ніколи, не стрінете дітей своїх. Нехай свята земля береже Ваш вічний сон. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дочка з сім’єю

16 грудня минає 10 років, як пішов з життя колишній директор Суслівської школи Михайло Мартинович ОЛЬШЕВСЬКИЙ

Всі, хто знав і пам’ятає, — пом’яніть. Сумуємо. Згадуємо.

Дружина, діти, рідні, друзі

4 грудня обірвалося життя прекрасної людини, матусі, тещі, бабусі, прабабусі Віри Павлівни АДАМСЬКОЇ

На душі — біль і жаль, і сум. Хай Господь упокоїть твою душу у Царстві Небеснім. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях.

Рідні

21 грудня минає рік, як перестало битися серце нашого дорогого чоловіка, батька та дідуся Володимира Олексійовича ЄГОРОВА із села Майстрова-Воля

Не висловити словами всієї скорботи й печалі. У серцях і пам’яті завжди ти — з нами.

Дружина, діти, онуки

16 грудня — 9 днів, як обірвалося життя дорогої нам людини — Мусі Михайлівни Токаренко

Світла пам’ять про Вас назавжди залишиться в наших серцях. Хай земля береже Ваш вічний сон. Нехай всі, хто Вас знав, згадають та пом’януть добрим словом. Царство Вам небесне і вічна пам’ять.

Сумуючі діти, внуки, правнучки і всі рідні

14 декабря — год светлой памяти Светланы Афанасьевны ВЕРЕТЕЛЬНИК

Ушла ты от нас очень рано,

Никто не смог тебя спасти.

Так глубока на сердце рана,

Прости нас всех,

За всё прости…

Скорбящие сыновья и их семьи

17 декабря — 20 лет, как на 51-м году ушёл из жизни дорогой наш, любимый муж, отец Станислав Пантелеевич ХИЖНЫЙ

Царство тебе Небесное. Пусть все, кто знал тебя, помянут добрым словом. Вечная память о тебе — всегда в наших сердцах.

Скорбящие жена, сыновья — Игорь, Олег с семьями, Куркины

18 грудня — рік, як не стало нашої дорогої мами, бабусі, прабабусі Євгенії Феодосіївни ІВАНЮК

Не висловити словами всієї скорботи й печалі. У серцях і пам’яті — завжди Ви з нами.

Діти, онуки, правнуки, рідні

22 грудня — рік світлої пам’яті дорогої нам людини, дочки, сестри, мами, дружини і бабусі Людмили Павлівни КУЛМАЛІЄВОЇ

із села Пилиповичі

Нема у світі таких слів,

Щоб передати наше горе.

Наш плач сердець, наш крик душі

Ти не почуєш вже ніколи.

Пам’ять про тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. У цей скорботний день, хто тебе знав, пом’яніть тихим і добрим словом. Хай буде пухом Тобі земля, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі рідні

18 декабря проходит 4 года, как перестало биться сердце любимого, дорогого мужа, отца, дедушки Сергея Алексеевича ДМИТРЕНКО

Тот день, когда свет

Твоих глаз угас

И сердце перестало биться,

Стал самым страшным днём для нас

И мы не можем с этим смириться.

Из сердца капает слеза,

Сжигает боль, кричит душа.

Мы так хотим вернуть Тебя,

Но сделать этого нельзя.

Ушёл от нас ты очень рано,

Мы не смогли тебя спасти,

Глубокая на сердце рана.

Ушёл от нас Ты и оставил нам боль и печаль. Вечный покой Твоей душе, наш дорогой. Царство Небесное, пухом Тебе земля, помяните вместе с нами, кто помнит.

Вечно скорбящие жена, дочери Маша, Галя, Яна, зятья Александр, Анатолий, внуки Серёжа, Никита, Артём, Костя, Дашенька

В’ячеслав Васильович УКРАЇНЕЦЬ

11 грудня минуло 9 днів, як ти пішов від нас і залишив глибоку душевну рану, печаль і сльози. І скільки б часу не минуло, ти вічно житимеш в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідний.

З глибоким сумом рідні

17 грудня минає 6 місяців, як пішла у вічність найдорожча для мене людина, моя дружина — Зінаїда Феодосіївна ХИЛЬЧУК

Півроку пройшло, як тебе нема. Тільки спогади залишились про те, як ти була жива. Хто знав, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Сумуючі чоловік, рідні

Рік світлої пам’яті... Смерть забрала надзвичайно доброго, чуйного, порядного чоловіка — Валентина Федоровича ВАГНЕРА

(01.11.41-15.12.11 рр.)

Ще трохи пожити у думці було. І, мабуть, пожив би, та сонце зайшло... Ти назавжди залишився в наших серцях.

Дружина, сини, невістки, внуки