Іду якось тротуаром (було це влітку). Попереду мене вицокують шпильками дві панянки. Про рекламу мову ведуть. Говорять про освіжувачі, дезодоранти… На неймовірну спеку скаржаться.
Одна каже другій:
— Я до цього пітніла, як кобила! А оце купила один засіб…
Я уявив собі спітнілу кобилу, спітнілу панянку на шпильках — і мене пересмикнуло.
Та тут дамочки інтуїтивно відчули, що за ними хтось іде. Різко напівобернулися. Побачивши мене, «кобилки» швидше зацокотіли асфальтівкою.
Реклама, рекламочка…
Є така юна співачка як Міка Ньютон (в миру — Оксана Грицай). Мабуть, білявці конче захотілося «притертися» до імені великого англійського вченого, тому і взяла такий псевдонім... Якось, рекламуючи ляльку Барбі, нова зірка поп-шоу пафосно прорекла: «Барбі — це краса, розум і інтелект!». Ще б додала: «честь і совість нашої епохи»!
Реклама, рекламочка…
Якось у місцевій газеті була опублікована стаття про капосного звіра чупакабру, який своїми зубищами розгризає металеві сітки на клітках і на шматки розриває домашню живність. Говорять про цього диво-звіра багацько, але його досі ще ніхто не бачив. Хитрющий, гаспид! Питають: де взялася, чого лазить по дворах і тварину мордує?
Де взялася? А про «чорнобиль» забули? Дякуйте, що та чупакабра ще не стукає у ваші двері і не просить закурити!
Після публікації в часопису на одному із рекламних стендів з’явилося попередження: «Увага! Чупакабра — в Майстрові!». Через день — інша засторога: «Чупакабра — на переїзді!». Наступного дня: «Чупакабра — біля автовокзалу!». Затим: «Чупакабра — в центрі!». Потім повідомлення зникли. Певно, чупакабра зустрілася з «рекламодавцем».
Реклама, рекламочка…
Рекламою тепер нікого не здивуєш. Вона всюди: на радіо, на телебаченні, на щитах, у газетах, у журналах, у книжках, у транспорті — на транспорті, на біг-бордах та інших «мордах». Народ дурять, зомбують, оббирають…
Одна знахарка дала в газеті оголошення такого змісту: «Лікую від алкоголізму. Візьміть із собою рушник, буханку хліба, три яйця, пляшку горілки і двісті гривень».
Двісті гривень навіщо? За лікування чи для того, щоб потім збігати за добавкою? Пояснювати треба, шановні народні ескулапи!
Мій сусід, дев’яносторічний Полікарп, побувавши на сеансі екстрасекса, тобто, вибачте, екстрасенса Пужайла, вшкварив:
— Ледь лазив. А оце, побувавши на сіансі Пужайла, бігаю, як хлопчик! Навіть на молодих потягло! О-о-ох!
І, крекчучи, покульгав дорогою. «Н-да», допомогло…
Реклама, рекламочка…
Божевільний повідомляє: «Шоколадки від Ероса! Без них кохання неможливе!». Пожадливо жує і «торчить» від них.
З екрана телевізора якийсь брюнет не втомлюється розповідати про свої почуття: «Я цілував її ніжно, ніжно! Та якось я зустрів чай «Піптон»! І коли я його спробував, то зрозумів, що я без нього не можу! З ним мені краще! Це — моя доля! Я від нього просто торчу!».
Я не «торчу». І не міняв би чай на… Ну, зрозуміло.
Молода мама рекламує памперси. Оповиває цією штуковиною малюка і захоплено каже: «Йому так приємно! Два дні у них лежить і хоч би що! Вбирають усе…».
Походила б ти сама у них два дні!
Зима, як не зима… Реклама: «У вас чудовий кашель!» І при цьому показують чоловіка, в якого від кашлю мало кишки з рота не лізуть. Далі: «Цей засіб заспокоїть вас назавжди!».
Реклама, рекламочка…
Вривається в будинок якийсь навіжений і кричить, тицяючи під ніс білу коробку:
«Це — пральний порошок номер один! Ви ж його знаєте?! Чи назвете номер два?! Якість! Природність! Досконалість! Пере ще більше! Відбілює у п’ять разів краще!».
Куди ще краще? Від сорочки лише гудзики лишилися. Поплавлені.
Мене випередила дружина. Тим порошком обсипала його голову.
Дивлюся передачу про НЛО. Раптом, ніби з інших просторів, з’являється на екрані щаслива чоловіча фізіономія і репетує: «Суперщітка! Чистить не тільки зуби, а й увесь рот!»
На собі, правда, не показав.
І почалося: «Наша олія вражає всі віруси! Холестерину в ній просто немає! Корисна! Купуйте! Купуйте! Купуйте! Та купуйте, щоб ви здорові були!».
Рекламодавці почали застосовувати в рекламних роликах кольори, що впливають на наші емоції. Рука дитини сама тягнеться до цукерки «чупа-чупс», обгорненої в яскраву етикетку. Колись ще шамани використовували магічні кольори у своїх символах. Навчилися…
Тепер хитро чавлять на нашу психологію: «Купіть наші дві баночки червоної ікри! Третя — безкоштовна!».
І, мабуть, остання. Бо безкоштовне, самі розумієте, що буває…
Реклама, рекламочка…
Один чолов’яга з екрана телевізора із жахом в очах шкребе голову: «Заїли. Воші. Треба скористатися засобом…». Скористався. І такий щасливий! Пиво п’є! І каже: «Поздихали, гади!». І розглядає мертвих «кусючих» на столі. Б-р-р-р-р-р!
Рекламні «уловки» всюди. Консерванти, барвники, підсолоджувачі, підсилювачі смаку, «єшки», що практично важко виводяться з організму людини. І найжахливіше — негативно впливає на потомство…
Магазини зі знижкою на 50-80%. Наскільки знижка, настільки той товар і вартує!
«Наш шампунь не має аналогів. Не викликає алергії! Знімає головні болі! Знищує лупу! Додає бадьорості! Має діамантове начиння! Для всіх! Жінок, чоловіків, бабусь, дідусів, дітей! Для довгого волосся, короткого, навіть для лисих! Для всіх! Світлих, чорних, рудих…».
Помився. Волосся вилізло. Всюди. І чухаюся. Ніби воші напали.
Реклама, рекламочка…
«Наше морозиво — бомба!».
Згоден, з’їжте таке морозиво, що роками лежить у холодильнику. «Бомба»…
Пропонують креми на основі бджолиного маточного молочка. Ніби те молочко ріками ллється. Його ж у вулику — чайна ложка. А кремів скільки?... «Крем із мікрочастинками французького золота!». Помазав. І справді позолотів. Тепер змити ніяк не можу.
Жуйки. «Зміцнює емаль на зубах!» Пожував. Усі пломби повилазили.
Дезодорант. «Пирсни на себе — і всі дівчата твої!». Пирснув. Підходжу до однієї кралі. Кажу банальне: «Я вас десь уже бачив». А вона: Чьо нада? Коли останній раз мився?».
«Наш освіжував повітря — найкращий!». Він вашу кімнату перетворить на запах морської хвилі! На аромат усіх квітів на землі!».
А звідки потім береться кашель? Болі в голові? Бронхіальна астма? Рак?
Багато цієї продукції є підробками. Додається до них ацетон, хлор, бензол… Освіжив. Кімнату. Кицька другий тиждень у хату не заходить. Сидить на ганку і дулі крутить.
Рекламують засіб для чищення кранів. «Знімає будь-які нальоти!». Показують кран… Це ж треба його стільки не мити! Я простим милом губку мащу — і змиває усі «нальоти». Частіше крани потрібно мити.
Реклама, рекламочка…
Вчора дочка вночі прокинулася. Кричить спросоння:
— Мамо, дай рекламу!
— Дружина схоплюється, до ліжка чада підбігає.
— Тихо, тихо, доню...
А дочка знову:
— Дай рекламу!
— Спи, спи, доню.
А та знову наполегливо:
— Дай рекламу, кажу!
Дружина спросоння говорить:
— Ти що, здуріла? Чи це я здуріла?..
Хіба не здурієш, коли тебе кожен день дурять, зомбують…
Реклама, рекламочка…