Звісно, що ювілей нашої славетної землячки Лесі Українки не міг не бути використаний у суто «політичних» цілях. Ювілей, так би мовити, «спровокував» черговий приступ гострої особистої «політичної доцільності». Тобто, жагу за фактом обчистити кишені мешканців міста та його бізнесу шляхом перейменування міста.
Четвертий рік поспіль нечисельна купка містян намагається перейменувати місто. Повернути йому одну з історичних назв, а саме чомусь «польську». Уже й міська рада відмовилася перейменовувати. Навколо не вщухає пандемія та викликана нею криза. Панує тарифний «геноцид». Але комусь аж «пече» ще розвести мешканців міста та його бізнес на час і гроші.
У цьому «сезоні» ця насправді «токсична» тема «заграла» двома новими фарбами. Перша — намагання «пристебнути» одну з історичних назв міста до родини Косачів. Адже за місяць відзначаємо славетний ювілей нашої видатної землячки. Та «під ювілей» «протиснути» грабіж громади.
Аргументація — дуже «потужна». Вона зводиться лише до того, що родина Косачів «у спілкуванні між собою найчастіше вживала в назві нашого міста слово «Звягель» (так в оригіналі — О.П.).
Але ми й досі вживаємо в побуті стару «польську» назву міста. І це нормально. Маємо навіть газету і футбольний клуб із відповідною назвою. Жодної загрози для її забуття, зникнення із вжитку немає.
Не треба плутати вживання в побуті та офіційну назву. Уже нічого з тим не зробиш — наша славетна землячка Леся Українка народилася саме в Новограді-Волинському. І цьому є документальне підтвердження.
На жаль, досі є проблемою, що велика кількість дуже патріотично налаштованих та освічених людей упевнені, що Леся Українка народилася в Колодяжному. Дуже важко довести їм протилежне. Але більшість із них про Новоград-Волинський принаймні щось чули. Але навряд чи хто з них чув про якусь із історичних назв міста.
Не можна хіба що не погодиться з питанням щодо збереження первісної, автентичної назви міста принаймні в побуті. Ми маємо класичну давньоруську, майже «канонічну» первісну назву, у якій зрозуміла кожна літера. Вона донесла до нас прізвиськове ім’я засновника міста. Хоча — нелітописне, проте відоме в епосах і таке, що має багато значень. На відміну від того ж Житомира, де взагалі нічого подібного немає.
За останніми даними археологічних досліджень, місто виникло ще в десятому сторіччі. Тобто, близько семи перших сторіч його існування назва містила продуктивний суфікс «-оль». Він означає, що місто не просто «засновав Возвяг», як у випадку з продуктивним суфіксом «-ль». Він означає, що «місто заснував саме Возвяг».
Не продуктивний суфікс «-ель» у назві міста не означає нічого. Він просто є результатом і свідченням включення міста до Польщі в складі Речі Посполитої. Просто перекрутили назву при виконанні вимог Люблінської унії щодо переходу на латиницю. Місту ще пощастило, бо, наприклад, Сікову взагалі перекрутили на Кікову.
Саме через покручення назви «клятими ляхами» довго тривали суперечки щодо її походження. Але під час написання «Історії міста» вдалося зібрати достатню документальну базу. Після чого розкласти все в часі. Лише тоді щодо первісної назви та її походження все стало на свої місця.
Протримався цей покручений варіант первісної назви лише трохи більше двох століть. Майже рівно стільки ж, що і діюча назва міста, — до моменту переходу міста зі складу польських «кресів» до російського «південно-західного краю». Назву місто змінило через отримання статусу губернського центру.
Звісно, що назва міста перші сім століть трансформувалася шляхом природного, унаслідок тривалого вживання, скорочення префікса «во-». Але вона зберегла закладений у неї зміст. На відміну від покрученого за поляків варіанта. Отож маємо чотири історичних назви міста. Від первісного літописного — до покрученого. Тобто, Возвяголь, Взвяголь, Звяголь (сім століть) та покручений Звягель (два століття).
Зрозуміло, чому саме лише одну, покручену назву нам намагаються видати за єдину історичну. Тому, що вибір однієї з чотирьох назв треба обгрунтовувати. Але тоді доведеться визнати очевидне: що в цьому випадку ініціатори позиціонують себе не патріотами України, вони за фактом себе позиціонують винятково польськими патріотами.
Тож чергова спроба замаху на пограбування громади міста шляхом його перейменування — знову суцільне шахрайство, яке здійснюється шляхом маніпуляцій з історією міста та введення в оману громади та її очільника.
Інша фарба — «політична». Хтось свідомо підштовхує новообраного міського голову на дії поза правовим полем із перших кроків.
Ніхто не проінформував міського голову про головну вимогу чинного Закону України «Про географічні назви». А саме: «Перейменування географічних об’єктів здійснюється з урахуванням думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, відповідно до закону про референдуми».
Докорінних різниць між референдумом та громадськими слуханнями/обговореннями — дві. І вони — принципові. Перша: формат громадських слухань не передбачає прийняття жодних рішень, не приймаються навіть протокольні. Друга — жодні громадські слухання не можуть врахувати думки більшості населення. Тому Законом передбачений винятково референдум.
Звичайно, що не проінформували міського голову й про іншу важливу норму вищевказаного Закону. Про те, що «найменування або перейменування географічних об’єктів за пропозицією органу місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету».
Схоже, ніхто і не думав робити попередні реальні розрахунки та кошториси витрат, пов’язаних із таким перейменуванням. Хоча це прямо передбачено Законом. І кошториси ще мають пройти експертизу. Інше питання: чи передбачені зараз бюджетним кодексом такі витрати?
Розрахунки треба робити саме реальними, бо кошти доведеться закладати в бюджет наступного року. Щоб згодом не довелося перекидати з інших статей. Тож не ініціатори будуть за все платити! Усе — винятково з кишень мешканців, бізнесу та бюджету міста.
Причому треба передбачити можливі кратні зростання витрат із міського бюджету, у разі непроведення референдуму. Бізнес через суд зможе виставити місту такі рахунки.
А хтось заробить у підсумку насправді мільйони. Хтось, тільки не звягляни. Дуже грубі гроші пройдуть повз громаду міста та її бюджет.
Жодної нагальної потреби в перейменуванні міста немає. Щойно прийнятий Закон «Про всеукраїнський референдум». На черзі — Закон «Про місцевий референдум». Треба просто трохи зачекати та спитати в громади на референдумі: чи треба повертати одну з історичних назв міста і яку саме. Питання має вирішувати винятково громада, у формі, передбаченій Законом, — винятково через референдум.
Питання історичних назв міста до славетної родини Косачів не має жодного стосунку. Будь-які спроби «пристебнути» родину Косачів до однієї з історичних назв міста, перейменування міста до Року Лесі Українки мають винятково маніпулятивний та спекулятивний характер і є не припустимими.