ПОМИНАННЯ 12/2012

ПОМИНАННЯ 12/2012











































Пам’яті друга...


25 березня минає рік, як у розквіті творчих сил, енергії та задумів — у неповних 46 років — зупинилося серце Олександра Анатолійовича АТАМАНЕНКА


У пам’яті тих, хто знав покійного, він назавжди залишиться надійним товаришем, вимогливим, сумлінним, з почуттям високої відповідальності за доручену справу працівником, якому новоград-волинці довірили депутатський мандат, а колеги-депутати обрали секретарем міської ради. Ми завжди згадуємо про нього, як про порядну, чуйну, мудру людину, великого життєлюба, турботливого батька та чоловіка, професіонала своєї справи. Царство Небесне та вічний спокій Вашій душі. Пам’ятаємо,
сумуємо.


Депутати міської ради, колеги по роботі



25 березня минає рік, як перестало битися гаряче серце найближчої нам людини Олександра Анатолійовича АТАМАНЕНКА


Не висловити всю глибину горя і смутку, які живуть у наших серцях. Дуже рано він пішов у вічність, залишивши нам добру пам’ять і згадку про себе. Царство Небесне, вічний спокій твоїй світлій душі і вічна пам’ять. Всі, хто знав Олександра Анатолійовича, пом’яніть його разом з нами.


З глибоким сумом батьки, дружина, діти, друзі та вся родина



25 березня минає рік, як передчасно пішов з життя депутат міської ради від Народної Партії, секретар міської ради Олександр Анатолійович Атаманенко


Його життя обірвалося раптово, наче тоненька ниточка, зупинившись на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Олександр Анатолійович залишив по собі добру пам'ять. Ця пам'ять — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Хай буде пухом земля, а душі — Царство Небесне.


Виконком міської організації Народної Партії



23 березня — рік, як перестало битися серце найдорожчої для нас людини, дружини, мами, бабусі Галини Олександрівни СЕМЕНЮК (ЛАВРЕНОВОЇ)

27.02.1947-23.03.2011 рр.


Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, — ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за Тебе. А Господь хай пошле Тобі Царство Небесне та вічну пам’ять. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.


Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки та всі рідні



Хорошій людині — пам’ять вічна...


26 березня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини, подруги Ніли Іванівни ДАВИДЧУК


На душі — біль, жаль і сум. Тебе немає і більше вже не буде... Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.


Вічно сумуюча сім’я Ушатюк



Хто забув, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть...


24 березня минає 10 років, як перестало битися серце Валерія Івановича НЕЧИПОРУКА


Ще трохи пожити у думці було і мабуть, пожив би, та сонце зайшло... На душі біль, жаль і сум. Та пам’ять про тебе буде вічно жити в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій тобі.


Вічно сумуючі мама, бабуся, брат, сестра та всі рідні



20 березня — 2 роки, як пішла у вічність наша дорога мама, бабуся Ганна Остапівна МЕЛЬНИК


Уже 2 роки, як перестало битися щире серце нашої дорогої мами. Не можна висловити словами той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Не вистачає нам Вашої материнської любові, ваших мудрих слів, щирої турботи, доброї поради. Ми Вас ніколи не забудемо. Ви назавжди залишитеся в наших серцях. Не заросте ніколи та стежина, що повела Вас у останню путь. Нехай свята земля береже Ваш вічний спокій, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять.


Вічно сумуючі діти, онуки, правнуки



25 березня — річниця світлої пам’яті Степана Васильовича МЕЛЬНИЧУКА


Ти пішов від нас і залишив печаль та сльози, і скільки б не минуло часу — ти вічно житимеш у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, наш рідний.


Вічно сумуючі брат, рідні, друзі



24 березня минає рік, як не стало дорогого татуся Івана Григоровича МАЛІНОВСЬКОГО


Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про вас. Царство Небесне і вічний спокій.


Сумуючі дочки, зяті і онуки



24 березня минає рік, як перестало битися серце дорогої нам людини Івана Івановича КУЛЯВЦЯ із села Стара Романівка


Ти пішов від нас і залишив печаль та сльози, і скільки не минуло б часу, ти вічно житимеш у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, наш рідний.


Вічно сумуючі дружина, діти, онуки