Благовіщення Пресвятої Богородиці — велике дванадесяте свято, третє за значенням після Великодня і Різдва Христового. Православні віряни святкують Благовіщення 7 квітня, католики — 25 березня.
ПОХОДЖЕННЯ СВЯТА
В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і назва) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.
Коли Марії було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Луки, І, 28); «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?...». Відповів архангел: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! (...) Бо для Бога нема неможливої жодної речі!». І сказала Марія: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно зі словом твоїм!» (Луки, І, 31-38).
Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. Дату свята встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень. Піст заради нього послаблюється.
БЛАГОВІЩЕННЯ В УКРАЇНЦІВ
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. У народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.
До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір’я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.
У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок — щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин. Пасічники цього дня виставляють надвір вулики.
У церкві в цей день святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує із землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала». Проскуру також заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.
Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок, — будеш вродливою.