ЗА ІНІЦІАТИВИ ДЕПУТАТА ВУЛИЦЮ 8-ГО БЕРЕЗНЯ КАПІТАЛЬНО ВІДРЕМОНТУЮТЬ
В очікуванні справжніх змін у державі, більшість з нас, розчарувавшись у чиновниках-бюрократах, покладає надії на молоде амбітне покоління: професійних, перспективних, рішучих ентузіастів, із сучасним та дієвим поглядом на життя.
Олександр ГАРБОВСЬКИЙ з тих, хто вболіває за розвиток Новограда, мріє зробити його європейським, як би пафосно це не звучало, і хто активно над цим працює. Він очолює молодіжну раду Новограда-Волинського, обласну організацію «Народний альянс молоді», розвиває власний бізнес та навчається у Національній академії державного управління при Президентові України (НАДУ). Знання, отримані у ВНЗ, який готує сучасних управлінців, він має на меті реалізувати задля успіху власного міста.
— Олександре, ти обраний по 14-ому виборчому окрузі, значна частина якого знаходиться на берегах річки Смолка. За півтора роки роботи встиг пересвідчитися, що проблем вистачає?
— Проблеми мого округа дуже схожі із проблемами інших. Хоча у приватному секторі нарікання все ж частіше викликають дороги (бо вони здебільшого не асфальтовані) та освітлення (тут маємо спадок, який не знав оновлення, ще з радянських часів).
На початку у своїй програмі я ставив перед собою амбітне завдання вирішити усі проблеми, які декларував. Але, розпочавши їх вирішувати, усвідомив, що не все так легко. Тому, якщо допоможу людям подолати більшість із них, то вважатиму, що виправдав довіру виборців. Гадаю, мені це вдасться, адже за півторарічну діяльність вже виконав 60% передвиборчих обіцянок.
— Відверто кажучи, — суттєвий показник у роботі. А за рахунок чого вдалося досягти такого результату?
— Ставлюся до усіх проблем, що виникають, у першу чергу, як мешканець, якому все відомо не з чуток. Наприклад, коли місто було завалене снігом, а рух у ньому паралізувало, у моєму мікрорайоні сніг був розчищений вже на другий-третій день. Не лише вулиці, а подекуди провулки були очищені, чого не скажеш про місто. Я звертався до військових, за власний кошт оплачував пальне для техніки, а не чекав, поки люди самотужки виберуться з-під снігових завалів.
Довгі роки понад річкою, у районі «провалки», не було освітлення — це небезпечне місце, сприятливе для злочинів, колись тут навіть згвалтували дівчину… Сьогодні освітлення там зроблене, як і на багатьох інших вулицях мікрорайону, а їх загалом, разом із провулками, під моєю опікою — понад двадцять. У той же час, уявіть собі, хоч ми й живемо у 21-му столітті, за 15-20 хвилин ходьби до автовокзалу донедавна були вулиці, де навіть електричних стовпів не було! Вже цього року ситуація буде кардинально виправлена — я наполіг, аби у план на освітлення міста вдалося внести провулок Воровського біля лікарні, 2-й провулок Чехова та 3-й провулок Горького.
Працюю над тим, щоб замінити освітлення на енерго­ефективне. Хоч і доведеться вкласти кошти, бо це витратний процес, втім переконаний, що він себе виправдає. Адже дешевше один раз повісити енерголампочки у вуличні ліхтарі, ніж постійно міняти звичайні, ще й оплачувати виїзд і ремонт.
А ще, серед того, що вдалося зробити, — будівництво автобусної зупинки на розі Пушкіна та Горького, якої там ніколи не було; приведення у належний стан найбільшого у місті кладовища на Чехова; спорудження загородженого сміттєвого майданчика для будинків Чехова, 5-б, та Чехова, 5-в, які довгий час страждали від того, що під їх житло викидають сміття усі, кому не лінь тощо.
— У редакцію звернулися мешканці вулиці Пушкіна, яка межує з Чехова, де розташовано митний пост. Мовляв, спасіння немає від габаритних вантажівок, які розбивають дорогу, приїжджаючи на розмитнення. Чим можна зарадити у цій ситуації?
— Окрім митного посту, у тому ж районі працює завод «Техна», а це підприємство реалізовує продукцію у тридцять країн світу, тож «фури» там і справді — часті гості. Офіційних звернень на мою адресу з цього питання не надходило, якщо будуть, то я звертатимусь до міського голови. Колись влада продала завод у приватні руки, тож господарем там є власник. До того ж, «Техна» є одним із основних наповнювачів міського бюджету, сумлінно сплачує податки, тому свій позитив для міста завод несе.
— Дороги — це загаль­номіська проблема, а як тобі вдається локально боротися із нею у своєму окрузі?
— Одна з найбільш проблемних не асфальтованих вулиць — це Західна, у 2011-му вона відсипана і прогрейдерована. Крім того, мною надіслано п’ять запитів до влади щодо асфальтування найбільшої — вулиці 8-го Березня (завширшки шість метрів) — це у районі церкви, неподалік від «Техни». Якщо біля новозбудованого храму територія нарешті благоустроєна, то вулиця поруч багато років є об’єктом справедливої критики. Тут паркується багато автівок, вони розбивають і без того погану дорогу, люди приходять на службу, весілля, хрестини до церкви і змушені при цьому йти багнюкою, стрибати через величезні калюжі…
Неймовірними зусиллями мені вдалося, щоб ця вулиця таки була внесена у план капітального ремонту на цей рік. У кошторисі капремонту доріг наша вулиця 8-го Березня є найдорожчою. Вона має стати першою в історії мого округу, яка буде повністю заасфальтована. Початок ремонту заплановано на травень-червень.
— Невже влада почала розуміти, що краще один раз відремонтувати, аніж десять разів насипати відсіву?
— Хоч і наголошується постійно, що асфальтування доріг — надзвичайно дороге задоволення для бюджету, але переконаний, що неправильно витрачати кошти на неефективний ремонт доріг. Як кажуть, ми не настільки багаті, щоб робити дешево. У моєму окрузі за останні роки на грейдерування витрачено стільки коштів, що вони цілком могли би «лягти» на асфальтування принаймні однієї вулиці. Якщо нераціональний підхід вдасться змінити, то околиці цілком реально зробити європейськими: освітлення, дорога, будиночки з ошатними подвір’ями — хіба це понад наші можливості? На капітальний ремонт даху багатоповерхівки часом просять більше коштів, аніж необхідно витратити на благоустрій маленького провулку.
— Південно-західна ­частина міста досі не має належних водопровідних та каналізаційних комунікацій. Чи можна розраховувати людям, що ситуація зміниться на краще?
— Це величезна проблема, над якою працюємо. Усі сьогодні користуються великою кількістю побутової техніки, й усі стоки з вигрібних ям потрапляють у грунт та річку. На розробку проектно-кошторисної документації системи водопостачання, водовідведення та каналізування південно-західної частини міста вже витрачено 90 тисяч гривень. Якщо кошти виділятимуться й надалі, то за два-три роки вдасться виправити ситуацію. Сьогодні йдуть роботи над ремонтом дощової (ливневої) каналізації. А це сприятиме збереженню доріг, які після дощу руйнуються особливо.
— Чи можуть мешканці розраховувати, що пляж у районі «провалки» у найближчому майбутньому стане нормальним місцем відпочинку, а не місцем для миття машин та смітником, як сьогодні?
— Це є одна з нагальних цілей, які ставлю перед собою. У нас так мало рекреаційних зон для відпочинку, а тут сама природа просить, аби навести лад на цьому місці. Обов’язково зробимо, вже зараз маю намір розпочати цей процес. Необхідно зібрати пропозиції людей, залучити інвесторів.
— Сьогодні ти працюєш як депутат-мажоритарник, а перед цим був у складі міської ради за списком від політичної партії. Яка виборча система, на твою думку, є дієвішою?
— Працюючи за мажоритарною системою, у конкретному окрузі, є можливість конкретно допомогти людям вирішити проблеми. Хоча звернень менше, якщо порівняти, і мають вони здебільшого формальний характер — коли, наприклад, потрібна довідка від депутата на отримання субсидії, характеристики тощо. Люди поговорили про проблеми між собою й усе — лише одиниці звертаються із пропозиціями, скаргами. Можливо, для інших депутатів це краще, але у такому разі не варто сподіватися на результативність. Люди мають усвідомити, що без їх активності мало вирішуватиметься. За такого підходу мені вдалося за 1,5 роки зробити не менше, аніж робилося на «Смолці» за чотири попередніх…
Завжди кажу, що головна моя зброя — це депутатське звернення або запит. У такий спосіб надсилаю сигнал владі, повідомляю про існування проблеми, про яку вона може не знати навіть, а влада зобов’язана відреагувати.
— Хто з міських голів активніше підтримував ініціативи молодіжної ради, яку ти очолюєш?
— Не можу сказати, що хтось більше чи менше — будь-які здорові ідеї завжди мали підтримку на рівні влади. Інша справа, що сьогодні є більше фінансових можливостей їх реалізувати. А те, що одна з вдалих ідей вже практично реалізована (маю на увазі створення молодіжного центру), — це є неабиякою перемогою молоді.
— А чи є зрушення у напрямку будівництва молодіжного житла?
— Молодіжна рада веде листування із профільними міністерствами. Пошуки шляхів, які могли би зрушити ситуацію з мертвої точки, привели нас до конкретних дій. Ми звернулися із пропозицією до Міністерства внутрішніх справ щодо будівництва 30-квартирного будинку для правоохоронців. Щоб це міністерство, якому бракує коштів, розділило витрати з іншим — Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту передбачивши у новому об’єкті половину квартир для молодих сімей Новограда-Волинського. Наразі конкретних відповідей ми так і не почули.
Отже, робити є що. У мене для цього, окрім бажання, вже є певний досвід і конкретні цілі. Крок за кроком зробимо наше місто європейським, я в цьому переконаний!