ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ І ТАНЦЮ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
Ми звикли захоплюватися чужим і дедалі рідше помічати своє, рідне. Нам пропагують з телешоу самбу і румбу, а у нас така багатюща скарбниця народного танцю. І навіть визнані світові хіти навряд чи здатні торкнути в українській душі ті потаємні струни, що бринять від мелодійного дотику нашого розмаїтого фольклору. Того, що передавався з покоління в покоління і дійшов до нас, прихопивши з собою із минулого унікальність та самобутність нашого народу, неповторну щирість українства, висловлену у піснях. Люди, які 4 травня прийшли у Палац культури на звітний концерт двох яскравих народних колективів — хореографічного ансамблю «ВЕСЕЛКА» та фольклорного ансамблю «ОРДАНА», — змогли переконатися: нам, новоград-волинцям, справді є ким і чим пишатися.
Кожен із цих відомих дитячих колективів має цікаву і тривалу історію, відоме ім’я, заслужене визнання. Зрозуміло, що ці вагомі здобутки даються нелегко. Становлення і здобуття авторитету «Веселки» у мистецьких колах відбувалося свого часу під керівництвом заслуженого працівника культури Надії ГОНЧАРУК, котрої вже немає з нами, але пам’ять про яку продовжує уособлювати визнаний дитячий колектив. Вже багато років справу матері продовжує талановита донька, хореограф Катерина РУДАКОВА. «Веселка» стала місцем народження справжньої хореографічної династії, адже в ансамблі танцює ще й онука Надії Дмитрівни.
Учасники цього колективу завжди вирізняються на сцені народною тематикою виступів: велика кількість танцівників (сьогодні це понад сто дітей), яскраві українські костюми та національна атрибутика від самого початку існування і дотепер є візитівкою «Веселки». До речі, танці інших народів світу «веселківці» теж вивчають і танцюють, знайомлячи глядачів із культурою не лише України.
Звісно, колись гастрольна діяльність дозволяла презентувати свою творчість на теренах усього колишнього Радянського Союзу, тепер із гастролями сутужніше, втім, ансамбль продовжує шукати можливості і виїжджати для участі у різноманітних українських та міжнародних фестивалях та конкурсах, звідки нерідко повертається у рідне місто із перемогами.
Прищеплювати любов до рідного, національного, коли у сучасному житті так часто орієнтуються на «чиєсь» мистецтво (а чи завжди те «чиєсь» є мистецтвом взагалі?!), — справа не завжди вдячна. Проте поруч із «Веселкою» впродовж усіх років її творчої роботи (а почалася історія колективу у 1974 році), залишаються справжні шанувальники.
Тому щороку Катерина Рудакова та її вихованці проводять звітні концерти. Щоб, як сама вона говорить, «порадувати глядачів нашим мистецтвом і заразити їх тією хворобою, якою хворіємо ми, — його величністю Танцем…» Цьогоріч, до речі, «Веселка» святкує 25-річчя з часу присвоєння звання народного колективу.
Яскравого колориту додав концерту інший колектив — дитячий фольклорний ансамбль «Ордана». Поява цього самобутнього колективу, що став окрасою Новограда-Волинського, — ініціатива заслуженого працівника культури України Віри МАТВІЙЧУК. Родзинка «Ордани» у тому, що собі за мету колектив обрав вивчення та збереження традицій місцевого фольклору. Ансамбль активно популяризує народну творчість нашого краю, беручи участь у численних конкурсах та фестивалях, є призером більшості з них.
У 2002-му колективу присвоєно звання народного, нині його учасниками є шістнадцять дітей, віком від 7 до 16 років. Усі вони власним прикладом засвідчують, що захоплення українськими традиціями та обрядами — це не просто спосіб збагатитися духовно та дізнатися безліч цікавого з історії та культури нашого народу.
Шанувати і культивувати в собі патріотизм — це ще й модно і престижно. Репертуар та сценічне амплуа «Ордани» у цьому переконують остаточно: надзвичайно вдалий та яскравий колектив створила Віра Матвійчук. Під час останньої церемонії відкритого рейтингу популярності «Гордість міста-2011» цей здобуток відзначила міська влада, визнавши ансамбль переможцем у номінації «Кращий аматорський колектив».
Дві години відпочинку для душі — так можна назвати звітний концерт цих колективів. Естетичний, патріотичний захід, сповнений змісту. Шкода, що сьогодні це велика рідкість, але тим дужче маємо цінувати тих, хто щиро вболіває за те, аби українська культура у нашому місті була презентована на гідному рівні.