Саме такі слова прозвучали з вуст Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на зустрічі з молоддю Новоград-Волинського міста та району, Баранівського, Ємільчинського та Червоноармійського районів, що відбулася 26 травня у Новоград-Волинському міському Палаці культури. Цього дня тут зібралися найуспішніші та найталановитіші молоді люди Полісся, кожен з яких мав власні вагомі досягнення в різних галузях — у науці, культурі, спорті, олімпіадах та інших конкурсах і змаганнях обласного і державного рівня. І саме для того, щоб підтримати молоді таланти, щоб «окрилити» тих, хто вже в юному віці наполегливо і цілеспрямовано йде до своєї мети, Володимир Литвин вручив гранти Благодійного Фонду «Майбутнє Полісся» обдарованим дітям, а також відзначив за особливі успіхи та новаторський підхід у навчанні освітян нашого регіону.
Цінні подарунки від Володимира Михайловича отримали і працівники Новоград-Волинської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста (керівник Валентина Константинова), яка, за результатами своєї діяльності, визнана кращою в області. Крім того, ця організація отримала в подарунок від Фонду «Майбутнє Полісся» комп’ютерну техніку та фінансову допомогу на придбання меблів.
Допомогу від Фонду також отримали і чотири багатодітні сім’ї Новоград-Волинщини.
Відповідаючи на запитання молоді про складові успіху, Володимир Литвин зауважив, що, крім наполегливої праці, потрібно ще й вміти відстоювати свої переконання, трудитися над формуванням власної особистості, не пливти за течією і не йти за натовпом, а завжди обирати складніший шлях, йти до істини, долаючи перешкоди, аби здобути перемогу.
Керівник парламенту особливо наголосив на тому, як важливо зберігати в душі любов до рідної мови, шанувати батьків, адже завдяки цьому відбувається становлення людини, формування її особистості, життєвих поглядів і критеріїв.
Володимир Михайлович пообіцяв, що буде продовжувати допомагати тим, хто цього потребує, всіляко підтримуватиме своїх земляків, «бо усе життя тримаю у своєму серці незгасну любов до рідної землі, що стала колискою мого дитинства, до сільських стежин, якими бігав босоніж і що вели до школи, до першої вчительки, до земляків».