Немає горя більшого на світі,

Коли від нас навік відходять діти...

12 червня — 40 днів, як велике горе увірвалося до нашої сім’ї, після тривалого лікування залишила земне життя кохана донечка, сестричка, хрещениця Валерія НАУМЕНКО

В той день навкруг життя буяло,

А серце так хотіло жити,

Тебе в нас, дорогесенька, не стало,

І ми не в силах щось зробити…

Пішла ти, донечко, від нас

В самому розквіті життя,

І в нашій пам’яті навіки

Тобі не буде забуття.

Була для нас ти, наче пташка,

Мов щебетливий соловей.

Без тебе сумно нам і важко,

І серце плаче кожен день.

У вічній скорботі родина НАУМЕНКІВ

9 июня — 5 лет, как ушел из жизни Михаил Павлович ГОРБАНЬ

Куда уходят все мечты, и почему им нет возврата,

Как боль переживаем мы, ведь были счастливы когда-то.

Как, просыпаясь каждый день, понять, что это все реальность,

Как больно вспоминать тот день, когда все в жизни поменялось.

Увы, былое не вернуть, осознавать невыносимо, что твой уже закончен путь,

Но ты прожил его красиво, оставив память о себе у нас в сердцах и в наших душах.

Мы будем вспоминать тебя, и пусть покой твой не нарушат

Все наши слезы и страданья, и тихая на сердце грусть.

И весь поток воспоминаний о том, что в жизни не вернуть,

Как пережить моменты эти, смириться с тем, что ты ушел.

Лишь Бог дает нам эти силы и понимание того,

Что все мы, люди, только гости на этой сказочной земле.

Что, погостив, домой вернемся туда, на небо, к тишине,

Где мир, спокойствие и вера окружат нас как пеленой.

Где солнце светит и нет гнева, душа любовью там полна

И там мы встретимся, когда-то, и это будет на века.

Мы будем этой встрече рады, но остаемся здесь пока,

Пройти свой путь по этой жизни, прожить достойно всю ее.

Чтобы потом, представ пред Богом, не стыдно было нам за все,

Мы верим в то, что утешенье придет само собой.

И верим в то, что жизнь — мгновенье, прожитое уже тобой,

Мгновенье это было ярким и полным добрых светлых чувств...

Жена, дети, внуки, родные

А ты стоишь перед глазами —

Живой, с улыбкой на устах...

Василий Иванович КАРКАЧ

24.11.1957-05.06.2009 гг.

5 июня исполнилось 3 года, как ты не с нами, дорогой наш Человек. Но светлая память о тебе навсегда сохранит в наших сердцах образ доброго, отзывчивого, порядочного человека.

Доброту и любовь

Ты оставил живым.

Сколько б лет не прошло:

Любим. Помним. Скорбим.

Жена Светлана, сын Вадим, мама, теща, родные

8 червня минає рік, як пішов з життя Володимир Іванович КОВАЛЬЧУК

Не можна висловити той біль, що залишився в наших серцях назавжди. Нам всім так не вистачає мудрих порад, доброго слова батька. Нехай пом’януть тебе всі, хто знав. Царство Небесне твоїй душі і вічний спокій.

Дружина, діти, онуки

8 червня — 9 днів смутку й печалі, як передчасно пішов від нас Дмитро Анатолійович КОВАЛЬЧУК

Одна лиш мить — все обірвалось,

Одна лиш мить — тебе не стало.

А серцю так хотілось жити,

А ми не в силах щось змінити.

Ти так багато планував іще зробити,

Але підступна смерть забрала тебе від нас.

Без тебе хата опустіла,

Не переступиш вже поріг,

Сюди не прийдеш вже ніколи,

Не стрінеш родичів своїх.

Царство тобі Небесне і вічний спокій.

Ти навіки залишишся в наших серцях.

Сумуючі дружина, донька, мама, тато, брат, теща, швагро, дід та всі рідні

Є сила, що може забрати з життя

Та з пам’яті рідних — ніколи...

9 червня — рік, як трагічно пішла з життя дорога і рідна нам людина — Іван Савович ТУЧА

18.01.1953-09.06.2011 рр.

Вічна Вам пам’ять. Царство Небесне, тату. Пам’ятаємо, сумуємо.

Дружина, дочка, син і внуки Саша, Ваня

9 червня — рік, як пішла з життя дорога і рідна нам людина брат і дядько Іван Савелійович ТУЧА

Важко і сумно стало жити без тебе. Не хоче серце з цим змиритись. Нестерпний біль не вгамувати словами, а горе не виплакати сльозами. Кажуть, Бог забирає найкращих. Так і ти у нас був найкращий брат і дядько. Ти полетів у вічність, але залишив після себе гарний слід і спомин. Хай земля тобі буде пухом і вічне Царство в Небесах.

Сестра, племінниці

8 червня — рік, як обірвалося життя нашого дорогого Бориса СТЕПАНЮКА

Спокійно спи, рідненький наш. Нехай Господь твій сон оберігає, а світла пам'ять повсякчас хай душі наші зігріває. Ми Господу помолимось за тебе, за мир і спокій для душі твоєї. Нехай він забере тебе до себе і подарує Рай тобі на небі.

Мати, брати з сім'ями, рідні та близькі

10 июня — 5 лет со дня смерти дорогого нам человека — Веры Казимировны ИВАНОВОЙ

Светлая память о тебе — в наших сердцах. Пусть земля тебе будет пухом, а душе — вечный покой. Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.

Вечно скорбящие муж, дети, внуки, родные

6 червня — 9 днів з дня смерті Параски Іванівни БУЛЬБАНЮК

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти в наших серцях.

Сумуючі діти та онуки

28 травня, на 92-му році, пішов з життя ветеран Великої Вітчизняної війни Олексій Федорович Ригун

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю. І огортає тихим смутком все навколо. Рідненький, ми сумуємо за Тобою. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід у житті Ти залишив, і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, живим Ти будеш і у серцях. Лебединим пухом Тобі земля і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дочка Валентина, онучки Людмила та Юлія, правнуки, праправнуки, рідні

9 червня — 9 днів, як пішов у вічність Володимир Сергійович КУЦ

Ми ніколи не забудемо твою доброту, твоє щире серце і твою любов. Ти пішов від нас назавжди, забравши радість. Нас залишив у скорботі, печалі, горі. Ми не можемо змиритися і повірити, що вже ніколи ти нас радісно, любовно не зустрінеш. Вічна тобі пам’ять. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Сумуючі дружина, діти, онуки

15 червня минає 30 днів, як пішов з життя люблячий чоловік, батько і дідусь Степан Олександрович ПРОВОДНЮК

Ти так несподівано покинув нас.

Здається нам, що десь в дорозі,

Що скоро станеш на порозі.

Не хоче серце з цим змиритись,

Що в очі вже не подивитись.

Молитва хай дійде до тебе,

Щоб рай був там тобі на небі.

Любов щоб наша тебе гріла,

Щоб пам’ять на землі зоріла.

Царство тобі Небесне,

Вічний спокій твоїй душі, любий наш.

У скорботі дружина, донька, онуки

7 червня минає 4 роки, як перестало битися серце дорогої нам людини — Івана Васильовича ЧЕРКЕСА

Нема у світі таких слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи... Пам’ять про тебе чиста і світла назавжди залишиться в наших серцях. Хай буде пухом тобі земелька, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, правнучка

11 червня — 10 років, як пішов у вічність син, брат Володимир Вікторович ЄВСТІГНЄЄВ

Пішов від нас ти надто рано,

Ніхто не зміг тебе спасти.

Така глибока в серці рана.

Печаль і туга на душі.

Мама, сестра, брат, рідні

10 червня — 5 років, як пішов з життя дорогий чоловік, батько, дідусь Петро Володимирович КИРИЛЬЧУК

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Лебединим пухом тобі земля і Царство Небесне.

Дружина, діти, онуки, рідні