В останні роки почастішали випадки ацетонемічного синдрому, що протікає з ускладненням у вигляді ацетонемічного кризу з тяжким перебігом.
Ацетонемічний синдром — це симптомокомплекс, зумовлений підвищеним вмістом у крові ацетону.
Існують первинний і вторинний ацетонемічні синдроми.
Первинний (ідіоматичний) ацетонемічний синдром зустрічається в 4-6% дітей і, як правило, протікає з сечокислим діатезом. Сечокислий діатез характеризується генетично зумовленим порушенням обміну речовин, з наявністю гіпоглікемії (низький рівень глюкози в крові), кетоацидозу (підвищений вміст кетонових тіл у крові). Відповідно ацетонемічний синдром являється однією із форм сечокислого діатезу.
Вторинний ацетонемічний синдром спостерігається при таких захворюваннях як цукровий діабет, токсичне ураження печінки, тиреотоксикоз, інфекційний токсикоз, черепномозкова травма, пухлина мозку, хвороба Іщенко-Кушинга, лейкемія, гемолітична анемія, що являється наслідком основного захворювання.
Характерними клінічними ознаками сечокислого діатезу є підвищена збудливість, емоціональна лабільність, порушення сну. Нервовопсихічний та інтелектуальний розвиток, навпаки, випереджає вікові норми: ранній розвиток мови, хороша пам’ять, феноменальні успіхи в навчанні в подальшому. Але поряд із позитивними моментами існують негативні. Такі діти мають нестійкий апетит, часто бувають вперті, проявляють негативізм і, навіть, агресію.
Починаючи з 2-3 річного віку, у дітей з сечокислим діатезом відмічаються болі в суглобах, які швидко проходять, болі в черевній порожнині спастичного характеру, дискенезії (порушення рухливості) жовчовивідних шляхів, мігрені. Часто спос­терігається підвищення температури тіла (37,2-37,5 С).
Нерідко у дітей із сечокислим діатезом бувають респіраторні та шкірні аллергози у вигляді бронхіальної астми, алергічного дерматиту, кропивниці, набряку Квінке.
Часто при ацетонемічному синдромі з’являється загроз­ливий для життя стан — ацетонемічний криз. Причиною ацетонемічного кризу може бути: психо­емоціональне перенапруження, конфліктні ситуації, зміна мікросоціального середовища, поїздки. Істотним провокуючим фактором являється їжа, яка перевантажена жирами та білками, трансгенними продуктами (чіпси, сухарики тощо).
Ацетонемічний криз настає несподівано або після короткого періоду провісників (порушення самопочуття, сонливість, млявість, головний біль, запах ацетону з рота, болі в животі). В розпалі ацетонемічного кризу у дитини спостерігається одноразове або багаторазове блювання. Спочатку неперетравленою їжею, потім жовчею, в подальшому прозорим пінистим слизом. При спробі нагодувати або напоїти дитину з’являються повторні напади блювання. Температура тіла підвищується до 37-390С, запах ацетону з рота, шкіра суха та бліда, хворобливий рум’янець на обличчі, часте дихання, прискорене серцебиття. Дитина в’яла, сонлива, сильні болі в животі.
При перших нападах блювання дитині призначають голод на 4-6 годин. Одночасно потрібно відпоювати дитину для виведення ацетону з організму. Для цього використовують мінеральну воду типу: Боржомі, Поляна Квасова, розчин регідрону, відвар із сухофруктів. Для швидкого виведення ацетону з організму використовують лужне пиття — розчин соди (1 ч.л. соди на 250 мл води). Пити потрібно дрібними порціями: по 1 ч.л. кожні 5 хв., чередуючи види пиття.
Необхідно зробити очисну клізму, після цього — клізму з розчином соди. Обов’язково звернутись за медичною допомогою до лікаря.
При неможливості відпоїти, дитину необхідно госпіталізувати для проведення інфузійної (внутрішньовенної) терапії на ліквідацію блювання, кетоацидозу, гіпоглікемії.
Профілактика ацетонемічного синдрому є основою в зниженні захворюваності. Профілактика проводиться, в першу чергу, у майбутніх мам. У всіх випадках необхідний тренуючий режим (гімнастика), своєчасна діагностика і лікування токсикозів. Вагітним необхідно збалансований режим харчування, з раціону харчування виключити продукти з алергенами, обмежити вживання яєць, солодощів, картоплі, мучних виробів, наваристих бульйонів.
Для профілактики ацетонемічного синдрому, діти з діатезами потребують довготривалого грудного вигодовування. Таким дітям прикорм вводиться пізніше. Дітей з ацетонемічним синдромом не слід перегодовувати, варто обмежити вживання м’яса жирних сортів, ковбас і копченостей, смажених котлет, сметани, масла. Розширити дієту за рахунок овочів і фруктів, виключаючи шпинат, щавель, зелену квасолю. Не рекомендується вживати страви з печінки, мозку, нирок.
Дітям з ацетонемічним синдромом необхідно достатньо перебувати на свіжому повітрі, регулярно корегувати фізичні навантаження (такі діти неповинні перевтомлюватись). Для дітей з ацетонемічним синдромом корисні загартовування, заняття в басейні, достатній для свого віку сон.
Дитині і всім дорослим, які її оточують, необхідно дотримуватись правил психогігієни, що значно знизить психоемоційне напруження і попередить ацетонемічний криз.