www.zvyagel.com.ua









free counters Яндекс.Метрика
Украина онлайн


Кращий кулінар Ісландії, солодка королева Європи — наша землячка

12 Лютого 2021 | Оприлюднив: | 54 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Кожну справу можна довести до рівня мистецтва, якщо за неї візьмуться ентузіасти. Кулінарія, кажете? Запросто! Наша землячка Марія Шрамко довела, що успіх дається тим, хто справді хоче бути успішним. У світі її знають як «солодку фею Ісландії» та «цукрову королеву Європи».
Усе, за що береться невгамовна Марія, — має успіх. Вона займалася дзюдо, отримала чорний пояс, звання майстра спорту, після травми хребта працювала тренером у школі олімпійського резерву, а згодом у її житті з’явилася кулінарія. І в цій сфері українка на світовій арені (!) досягла колосальних успіхів.
Нині Марія Шрамко — міжнародний суддя всесвітньої асоціації кулінарів, багаторазова чемпіонка світу та Олімпійських кулінарних ігор, член національної команди Ісландії з кулінарії (за внесок у розвиток гастрономії нагороджена двома золотими хрестами), почесна членкиня 17 кулінарних асоціацій світу. В Україні удостоєна титулу «Жінка третього тисячоліття». Про свої здобутки Марія каже: «Займаюся тим, що подобається. Усім раджу знайти покликання, яке стане вашим святом». Як підсумок сказаного — понад 120 медалей. Зокрема, золото з чемпіонатів свiту та Олiмпiйських кулінарних iгор.

ДЗЮДО Й КВІТИ: ЩО СПІЛЬНОГО?
У 90-х роках чоловік забрав Марію в Ісландію, де йому запропонували контракт. Тут українка з’ясувала, що тренери не потрібні, й почала шукати нові шляхи самореалізації. Окрім спортивного фаху, маючи спеціальність кондитера, почала розвиватися у сфері солодкого декору.
Професійної вершини досягла у виготовленні солодких карамельних композицій у вигляді квітів — це її освідчення природі, серед якої зростала в Смолдиреві Баранівського району.
«Моє дитинство минуло в колгоспі: я допомагала батькам, працювала дояркою. Ніколи не соромилася розповідати про те, що з доярки стала однією з найсильніших спеціалістів у кулінарії в Європі».
Майстерний кондитер, за словами Марії, — дизайнер, архітектор, художник, скульптор, флорист тощо. А ще — людина-свято, котра своїми роботами дарує неймовірні позитивні емоції.
— Спочатку було морально дуже важко, — коли стала відомою, розповідала наша землячка в численних інтерв’ю. — Англійської мови, яка б допомогла з адаптацією, я тоді не знала. Крім того, звикла бути лідером — чемпіонкою, наставником, тренером. А коли звернулася в кондитерську фірму щодо роботи, то розуміла, що нічого серйозного мені не довірять, довелося побігати. «Подай», «принеси», «стань у кінці конвеєра» — перші слова, які я дізналася на ісландській.
Уявити не могла, що в недалекому майбутньому мене, українку, назвуть кращим кулінаром Ісландії й нагородять Золотим Хрестом «За почесні заслуги».
ІЗ ЗАЛИШКІВ ТІСТА ВИГОТОВЛЯЛА АПЕТИТНУ ВИПІЧКУ
Робота в кінці конвеєра полягала в тому, щоб збирати відходи. Марія виросла в Україні, де до хліба ставилися, як до святині. Вона не могла допустити, аби залишки ароматного тіста найкращої якості йшли на годівлю свиням. Потайки формувала з нього кульки, розкатувала, намащувала повидлом, оздоблювала «трояндами» й викладала в піч.
Ця випічка виходила привабливою та апетитною, на неї підвищувався попит. А через два з половиною роки Марія Шрамко очолила крупний кондитерський цех із виготовлення тортів на замовлення. Хоч ісландська мова давалася важко, замовники були задоволені — могла розробити дизайн будь-якої складності.
БІЙЦІВСЬКИЙ ХАРАКТЕР ДОПОМІГ
— Спочатку чоловік Сергій не схвалив узятий мною курс, — розповідає Марія. — Казав, що дзюдо й квітки — несумісні поняття. Потім дивувався: «Це ж треба, у кулінарії, як у спорті: змагання, перемоги, медалі...
Із часом він повірив і в мене, і в перспективність моєї нової професії. Завдяки підтримці чоловіка, я змогла дозволити собі стажування в кращих майстрів світу. Для жінки, котра постійно перебуває в перельотах та роз’їздах, дуже важливо знати, що вдома її чекають і підтримують, а діти під наглядом. Чоловік забезпечив мені надійний тил, я дуже вдячна йому за це».
Коли контракт чоловіка закінчився, вони обоє вже міцно стояли на ногах у чужій країні, були затребувані. Їх сім’ї запропонували громадянство — за кордоном не прощаються з успішними людьми.
Через рік українське прізвище Шрамко пролунало в закордонних ЗМІ. Марія стала єдиною іноземкою, яка спромоглася увійти в основний склад національної збірної Ісландії з кулінарії. Через шість місяців її команда прибула в Люксембург для участі в чемпіонаті світу. Отримавши за свою карамельну роботу 98 балів зі 100 (у 2010 році), привезла звідти першу золоту медаль. А в 2014-му, у тому ж Люксембурзі, встановила рекорд чемпіонату світу, ставши власницею одразу п’ятьох нагород.
Унікальність Марії Шрамко в тому, що вона володіє всіма техніками. Пройшла 16 стажувань у французького метра карамелі Стефана Клейна, у його лабораторії готувалася до найбільш відповідальних чемпіонатів. Зокрема, до Олімпіади-2016. Роботі з карамеллю, а також — аерографії, технікам «пастилаж», «шоколад» кондитер навчалася в США. У Великобританії — створенню квітів із кондитерської пасти, моделювання та айсингу.
Карамельна скульптура, доречі, вважається найскладнішою технікою.
СОЛОДКІ ВИТВОРИ — ЇСТІВНІ!
Її вироби вважають найвищим кондитерським мистецтвом, а найкращі виставляють як експонати музеїв. Багатьох майстрів після виставок запрошують у провідні фірми на роботу, що високо оплачується.
Букет пролісків робить за день, робота зі створення багатокомпонентних флористичних композицій, із застосуванням різних технік і матеріалів, може тривати місяць.
Щоб композиція виглядала, як «жива», — необхідна градація кольорів, світла, фактури. Десь має бути глянцевий ефект, десь — матовий, десь — яскравий, а десь — пастельний. Без спеціальних знань нічого не створити, як і без любові до того, що ти робиш. У всьому рукотворному, на думку Марії, є частинка душі творця.
Вона — універсал, працює з будь-якою сировиною: карамеллю, картингом, маслом, шоколадом, пастилажем, цукровою мастикою, аерографією. Береться за найскладніше.
«Останніми роками мало цим займаюся, бо є суддею на світових чемпіонатах. Продовжую брати участь у світових чемпіонатах і доводжу, що вік — не перепона. За мною — багато учнів, і я завжди маю бути прикладом».
«НА ЧЕСТЬ МОЇХ УЧНІВ ПІДІЙМАЄТЬСЯ ПРАПОР УКРАЇНИ»
Аби бути в тренді досягнень індустрії, щороку Марія Шрамко відвідує дві-три школи в наставників: «Якщо не буду вдосконалюватися, то не вважатиму себе гідною бути тренером своїх учнів. У мене їх багато, вони представляють Україну на світовому рівні. На їх честь усе частіше підіймається Державний Прапор України. Я щаслива, що можу приносити користь. Моє коріння — з України, ніколи про це не забуваю і намагаюся, за можливості, допомагати своєму селу, людям».
Коронавірусну пандемію вони з сім’єю зустріли, маючи з чоловіком свою туристичну фiрму. На досягнутому Марія не зупинилася: опанувала готельно-ресторанний менеджмент, закінчила магістратуру. Навіть кризу в цій сім’ї використовують, щоб не стояти на місці. Двоє дітей у цьому допомагають.
«З’явився час подумати, переосмислити, щось нове внести у свiт кулiнарii i туризму, — каже Марія. — Дуже вдячна своїм батькам, що навчили мене працювати. Вдячна односельцям, школі, знайомим — усім, хто вірив у мене й не вірив. Мене все це робило сильнішою, допомогло довести, що зможу і стану. Життя вдалося, я — щаслива людина. А найкращий для мене райський куточок у світі — батьківський дім і село, де виросла».
Після карантину Марія з сім’єю готуються приймати туристів з усього світу, щоб поділитися краєвидами Ісландії.
«ПИШАЮСЯ, ЩО Я — УКРАЇНКА»
Марія очолила в Ісландії українську діаспору. Організовує мистецькі фестивалі, знайомить іноземців із українською культурою, традиціями, кухнею. Пишається, що вона — українка.
Упродовж останніх десяти років, коли батьки хворіли, часто приїжджала до них. Підбирала контракти в Росію, Білорусь, Польщу, щоб мати можливість зазирнути у своє село бодай на півдня. Після того, як батьків не стало, уже рік Марія не була в Україні, проте обов’язково планує навідатися.

Юлія КЛИМЧУК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,