Дзвонили перед самісіньким обідом.
Василь Васильович уже хотів покинути кабінет, але трубку підняв.
— Слухаю!
— Доброго дня!
— Доброго і вам!
— Будьте добрі, підкажіть, як мені подзвонити до проектного відділу проектування проектів відділів проектувань?
— Куди, куди??! — Василь Васильович відчув, як у його голові зарухалися звивини мозку.
Незнайомець повторив «куди».
Василь Васильович напружив пам’ять, намагаючись пригадати про вищезгадану установу, але дарма. І, згадавши про законний обід, поспіхом відказав:
— Вибачте, але я не знаю.
Трубку покласти не дали.
— А хто знає?
Василя Васильовича заінтригувало:
— А ви хто, власне?
— Мусій Калістратович Переляк. Дзвоню до проектного відділу проектування проект…
— Дзвоните і що?
— Трубку не беруть!
— Ну, коли я дзвоню і трубку не беруть, то дзвоню пізніше.
— Ось, ось! Робив так! Не беруть!
— Дзвоніть ще пізніше.
— І ще пізніше дзвонив, але…
— Але я тут до чого?
— Це редакція газети «Ми знаємо все»?
— Вона і є.
— Ну ось! Значить, ви знаєте все! То й підкажіть, як мені дотелефонуватися до проектного відділу проек…
— Вони пішли на обід!
— Хто?
— Проектники ваші. Подзвоніть їм після обіду.
— Дзвонив!
— Коли це ви вже встигли?!
— Вчора.
— А! Тоді передзвоніть їм через місяць.
— Чому?
— Бо вони у відпустці.
— То як мені бути?
— З чим?
— З проектом.
— Горить?
— Дуже! Моїй Ладі ніде жити.
— А до чого тут ваша Лада?
— Проект для неї замовляв.
— На будівництво?
— Так.
— Котеджу?
— Будки. Вона в мене породиста.
— Дружина?
— Лада! Сучка. Вже скоро розродиться. Хлопчики, дівчатка підуть. То як мені подзвонити до пр…
— Наберіть «103».
— Дякую!
— Будь ласка!

— Алло! Це «103»?
— Так. Що у вас?
— Мені потрібен проектний відділ проектування проектів відділів проектувань.
— Так-так. Навіщо він вам?
— Я їм дзвоню, дзвоню, а вони всі на морі.
— Цікаво. Далі.
— А я в них проект замовив. Для Лади моєї. Вона в мене породиста. Сука. А жити ніде. Допоможіть.
— Звичайно! Виїжджаємо!