Більше року минуло відтоді, як у жовтні 2011-го року нам із фотокореспондентом довелося побувати на згарищі Будинку культури в Орепах — тоді від ошатної двоповерхової будівлі у центрі села залишилися голі стіни. Внаслідок замикання в електромережі, вогонь знищив не лише будівлю. Знищив ще й надію селян на те, що на Орепи чекає світле майбутнє. Бо якщо у селі немає культурного осередку (як це сталося у багатьох селах України), то немає й можливостей для повноцінного розвитку та дозвілля людей. Тим паче, що Будинок культури в Орепах об’єднував мешканців декількох навколишніх сіл…
І ось — 1 лютого відбулася справді грандіозна подія для орепівчан. Цього дня у селі відкрили відремонтований і оновлений після пожежі Будинок культури. Ще рік тому це здавалось би нереальним, проте друге дихання у клуб таки вдихнули — завдяки державним коштам у розмірі 2,5 мільйонів гривень. Вже вкотре задум вдалося реалізувати за сприяння земляка-покровителя Володимира Литвина. Хоч ця фраза вже стала «крилатою» на Новоград-Волинщині, але факт залишається фактом. І, слід зауважити, є фактом приємним, бо інакше цієї події слід було чекати не один рік — усім відома політика держави по відношенню до українського села та його проблем.
— Я щасливий,що відбудували цей Будинок культури. Чесно кажучи, коли побачив його після пожежі під час однієї з робочих поїздок, то не думав, що вдасться. Але ми це зробили, і це є наша спільна перемога, — у своїй промові на новій сцені сказав народний депутат Володимир ЛИТВИН. — Я шкодую зараз лише через одне: що коли запросив керівника бюджетного комітету і представника Міністерства фінансів України, «попросив» замало коштів на місто і район (у 2013-му на місто передбачено 50 млн., на район — 30 млн.) Спрацювала одвічна поліська скромність: «а що скажуть люди?» У даному випадку це було зайвим, бо проблем дуже багато. Тепер треба подумати, як розпорядитися цими грошима з максимальною користю для людей і… не в останній день, як у нас часто буває.
Володимир Литвин подякував селянам за підтримку на виборах до Верховної Ради. Екс-спікер пожартував, що він тепер «людина, у якої відібрали мікрофон». Пізніше голова обласної ради Йосип Запаловський тему продовжив: «Відібрали мікрофон, але не відібрали авторитет». Завдяки потужній підтримці земляка, поділився Йосип Антонович, Житомирщина перестала бути депресивним регіоном і з останніх місць у соціально-економічному рейтингу, перекочувала у першу десятку.
Селянам Володимир Михайлович розповів про найближчі плани. Серед них — консолідація народних депутатів, які народилися на Житомирщині, задля вирішення проблем регіону. Йдеться про робочі місця, зарплати, освіту, медицину, дороги, освітлення, газифікацію тощо. Роботи, як кажуть, для усіх вистачить, натомість чи вистачить наснаги у нардепів, окрім Литвина, — засвідчить час.
Не лише Будинок культури відтепер є для орепівчан підтвердженням, що обіцянки у нашій країні все ж виконуються. За кошти державної субвенції впродовж останніх двох років у селі були капітально відремонтовані школа та амбулаторія, 80 сільських будинків газифіковано. Про це, зокрема, розповів сільський голова Ореп Петро СИДОРЧУК. Також щиро подякував усім, хто долучився до відновлення закладу культури — владі, підрядній будівельній організації, чисельним спонсорам-орепівчанам. Керівники району вручили по­дяки будівельникам ТОВ «Вальс енд Візе», а після цього у Будинку культури, вперше після ремонту, відбувся концерт.
На брифінгу Володимир Литвин відповів на запитання журналістів. Оцінюючи результати виборів, сказав, що розраховував на підтримку земляків у понад 80% голосів, хоча і розуміє, що на нижчий результат вплинуло негативне відношення виборців до влади. А рейтинг сил, що співвідносяться із владою, погоджується екс-спікер, в Україні падає.
Щодо найближчих планів, то народний депутат збирається відвідати населені пункти, як і перед виборами, щоб проаналізувати, які передвиборні наміри реалізовані і які належить виконати. На запитання про те, як працюється у Верховній Раді у новій якості, зауважив, що за великим рахунком парламент ще належним чином не працював: «Мене тривожить, що усі закликають дотримуватися законів і Конституції, і самі ж їх порушують. А з’ясовування стосунків на рівні фракцій, перенесене на правоохоронні органи, призводить до сеансів приниження країни і того, що вищий законодавчий орган влади не виконує своєї роботи. Тому треба знаходити компроміси».
Щодо реформування медицини, яке розпочато в Україні з 1 січня, висловився скептично: «На папері усе виглядає красиво. Навіть те, що у сільській місцевості «швидка» має доїхати до пацієнта за 20 хвилин. Припустимо, у Європі у це віриться, а у нас, враховуючи стан доріг і «швидких», нехай мені покажуть водія-рекордсмена, котрий за лічені хвилини виконає «норматив» по нечищених дорогах і на старих машинах. Вкотре виходить, що у нас в теорії усе правильно, але не враховують багато чого».
Окреме запитання стосувалося оцінки дебатів новоград-волинців з приводу долі пам’ятника Леніну. Земляк ви­словився, як завжди, дипломатично: «Не треба воювати з пам’ятниками. Нехай залишиться усе, як є. Щоб вчитель міг привести учнів до пам’ятника і розповісти на прикладі про різні періоди в історії. А інакше це, наче воювати з батьками. Хоча я чудово розумію, яку епоху ми пережили, отримавши доступ до відповідних архівних матеріалів. Але патріотизм — це не красиві слова, це в багатьох випадках непомітна робота. Тому я сьогодні бачу багато байдужих спин, які ще вчора були улесливими».