Після відвідин притулку я повернулася у редакцію, сповнена бажанням допомогти нещасним тваринам. Закликати людей до того, щоб згуртувалися, щоб кожен вніс якусь свою частинку допомоги. Коли верстався номер, у редакцію зателефонував наш читач — Віктор Федорович Панчук. Стурбованим голосом чоловік повідомив, що у цей день, 11 вересня, три собаки на смерть загризли двох його кіз, які паслися у районі «Болгарбуду». Важливо, що сталося це поруч із колегіумом, де щодня ходять сотні дітей! Випадки нападу собак на дітей тут трапляються досить часто. Віктор Федорович розповів, що на його доньку собаки теж нападали.
За словами чоловіка, вдалося з’ясувати також, що на місце пригоди прибув дільничний міліціонер та представники санітарної служби. Проте, щоб визначити, чи є собаки скаженими, їх потрібно відловити і знищити, а зробити це, як виявилося, немає кому. Кого наступним мають загризти тварини, — наразі невідомо. А якщо на місці кіз наступного разу опиниться дитина?
Журналіст завжди має залишатися об’єктивним, яким би чином він не ставився до проблем, порушених у статтях за його авторством. Розумію Валентину Мечиславівну, котра любить тварин і робить добру справу для суспільства, намагаючись у складних умовах довести, що людина повинна все ж лишатися людиною і захищати братів своїх менших, а не вбивати їх. Розумію й батьків, котрі щодня відправляють дітей у колегіум, біля якого розвелося багато безпритульних собак, і у страху змушені очікувати повернення своїх дітей. Та й у інших мікрорайонах ситуація не набагато краща.
А ще розумію, що живемо ми у такій країні, де є закони, що забороняють жорстоке поводження з тваринами, але немає грошей на стерилізацію собак, щоб цього поводження уникнути. Перетніть кордон будь-якої європейської країни і ви побачите, що там цієї проблеми не існує.