www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


На роботі — перший заступник мера, а у душі — садівник

27 Вересня 2013 | Оприлюднив: | 240 просмотров
2 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 5 (2 оценок, в среднем: 5,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Посадити дерево, згідно з відомим висловом, — це обов’язок кожного чоловіка. А от коли кількість саджанців сягає десятків, а то й більше сотні, — це вже потяг душі. Принаймні, саме так можна сказати на прикладі Миколи Усенка. Більшість людей у Новограді знає Миколу Григоровича як першого заступника міського голови та засновника нашої газети «Звягель». І зовсім небагатьом пощастило знати його іншого — не у діловому костюмі з краваткою, а у власному саду — із саджанцями, лопатою і за роботою, як то кажуть, для душі. До того ж, цими вересневими днями у Миколи Григоровича ювілей — 55 років.
— Миколо Григоровичу, у вас серйозна та відповідальна робота посадовця. Напевно, тому вирощування власного саду — це для вас і відпочинок від щоденних емоційних навантажень, і джерело нових сил?
— Так, це приємний активний відпочинок, що приносить велике моральне задоволення, ще й користь для сім’ї, дітей та онуків. А ще це, мабуть, спадкове. Споконвіку мої діди і прадіди по маминій лінії жили на хуторі поблизу міста (сьогодні це вже міська земля), вели таке-сяке господарство, й на ті часи були не бідними. Як розповідав прадід, вони наймали робітників, і був у них млин та худоба. Після революції прадід все господарство змушений був «подарувати» комуні, а на базі його садиби утворився колгосп, де він залишився бригадиром. Його донька — моя прабабуся Марія Іванівна Сергєєва, враховуючи «пролетарську» свідомість батька, стала головою «Райбуряксоюзу» на «Смолці», фактично була головою сільської ради.
— Тож ви успадкували від прадіда не лише садибу із садом, а й здібності садівника?
— Так, коли мені перейшла садиба з великим городом і старим садом, то виникло бажання щось вирощувати на землі. Ще й так співпало, що поруч був Микола Іванович Мартинюк — відома у місті людина, він і підштовхнув мене до ідеї саду. Сам Микола Іванович, до речі, давно і професійно цим займається, має один із найбільших фруктових садів. Дуже важливо у цій справі мати поруч кваліфікованого практика.
— Гордість кожного садівника — краса, вирощена його руками. Яким нині є ваш сад?
— Перші дерева ми з сином саджали десять років тому. Сьогодні у нашому садку 141 дерево, у тому числі — 120 молодих деревець. Особлива наша гордість — старі липи, яким нині близько ста років, і дуб, якому, за переказами, вже понад 150 років!
— А який фруктовий «арсенал» маєте у своєму садку?
— Фруктовий сад налічує 110 яблунь — у мене їх тридцять сортів, по 4-5 дерев груші, вишні, сливи, алича. Маю абрикоси та персики різних сортів — від ранніх до пізніх.
Яблуні вирощую здебільшого зимових сортів. Як показує практика, у нашому регіоні добре приймаються середньорослі (напівкарликові) дерева, тому раджу саджати саме ці сорти і не морочитися з «карликами», які у засушливе літо не матимуть достатньо вологи, а взимку, за відсутності снігового покриву, можуть вимерзнути.
— Миколо Григоровичу, як досвідчений садівник, ви, можливо, дасте ще якісь важливі поради тим, хто тільки починає займатися садівництвом?
— Залюбки. Найважливіше при закладці саду — це посадковий матеріал. Я усі саджанці купував дворічні й лише на державних дослідно-селекційних станціях. Був приємно здивований, що такі, виявляється, ще існують. Для нашого клімату найкраще купувати сорти в Інституті садівництва УААН у столиці (на виїзді з Києва у напрямку Білої Церкви,
с.Новосілки) і на Львівській дослідній станції (по львівській трасі за 30 км до Львова, с.Неслухів). Висаджувати бажано у березні-квітні.
— Які ваші улюблені сорти фруктових дерев? Напевно, купувати фрукти вашій родині не доводиться?
— Для домашнього вжитку найкращі сорти яблук вітчизняної селекції — літні: «Папіровка» («Білий налив») — вони достигають у липні, «Катя» — у серпні, «Слава переможцям», «Боровиця», «Скіфське золото» — осінні. Серед зимових, як на мене, неперевершені сорти — це «Ренет Симиренка», «Айдаред», «Аскольда», «Кальвіль сніжний», «Флоріна», «Джонаголд». Смачні яблука сортів «Едера», «Граф Езо», «Ріхард», «Голден Делішес». До речі, зимові сорти зберігаються у погребі без втрати смакових якостей до квітня-травня.
Надзвичайно смачні вишні сорту «Зустріч», алича — «Гек», абрикос — «Краснощокий». Без проблем дозрівають персики. Навіть минулі зими не завдали їм великої шкоди. Найкращі сорти — «Пам’яті Гришка» і «Білий Пухнастий».
— Часто доводиться бачити на прилавках фрукти й овочі, як «намальовані». Зрозуміло, що без «хімії» тут не обходиться. А чи можна виростити у домашніх умовах гарний садовий урожай без шкідливих засобів догляду?
— Як свідчить досвід вітчизняних та закордонних промислових садів, без «хімії» обійтися важко. Усе, що потрапляє на наші прилавки і має гарний вигляд і смак, обробляється різними регуляторами росту, фунгіцидами та іншими засобами близько 20-25 разів за сезон! Тож думайте, що ми купуємо, особливо, коли йдеться про дітей…
Захист дерев від хвороб і шкідників — це найскладніше питання. У ньому раджу головну увагу приділяти механічним заходам: знищенню бур’яну, видаленню сухих гілок, закладці у грунт опалого листя, обрізці дерев у лютому-березні, побілці у травні із додаванням мідного купоросу.
Не обійтися й без агротехнічних засобів. Мінімальний набір догляду за моєю технологією включає обробку ранньою весною, до розпускання бруньок, бордоською рідиною — це, так зване, «голубе» обприскування. Потім, по зеленому листю, до цвітіння — будь-який фунгіцид та інстектицид (одночасно) і повторно, за 30-40 днів до збору урожаю, — цими ж препаратами, тільки з іншими назвами (благо, вибір у нас дуже великий). Як правило, цього достатньо, хоча на окремих сортах «товарного» вигляду досягти важко, особливо це стосується сорту «Симиренки».
— Рибаки люблять хвалитися найбільшою зловленою рибою, грибники — кількістю зібраних грибів. А які врожаї-рекорди були у вашому саду?
— Коли сад був ще зовсім молодий, між деревами висаджували кущі смородини. Тоді в саду росло близько трьохсот кущів зі львівської дослідної станції — «Білоруська солодка», «Титанія» та «Ленінградський велетень». Пригадую, дуже гарна була смородина — завбільшки з вишню, а за сезон ми збирали до 80 відер! Ми, крім смородини, нічого не продавали, пригощаємо рідних, сусідів, знайомих. З роками, щоправда, ягоди стали дрібнішати — смородину варто через 5-6 років змінювати. Тож сьогодні залишилося декілька кущів, для колекції. Крім того, у мене в саду ростуть гарні горіхи, а з лікарських — глід.
— Скажіть, де ви, попри зайнятість, знаходите час на догляд за садом?
— Звичайно, робота у саду потребує постійної уваги. Сім’я у мене невелика, тому роботи вистачає усім. Дякувати Богу, мама практично щодня на «дачі», а я, син та дружина навідуємося у вихідні.
— Що ж, маючи приємну нагоду, дозвольте від імені нашого редакційного колективу привітати вас із 55-річям! Бажаємо, щоб ваше життя було квітучим садом, у якому буде вдосталь гарних ужинків, а ще — здоров’я, любові, миру, добробуту і злагоди!
— Щиро дякую!

Розмовляла Юлія КЛИМЧУК
Фото Володимира ПОТАЙЧУКА

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:,