11 жовтня — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті найдорожчої людини — Ганни Степанівни ГАЛЬЧУК з села Кам’янки

Минув рік, як ти пішла у вічність, але для нас це і нині, немов страшний сон, і так хочеться скоріш прокинутися і побачити тебе веселою, усміхненою, як раніше. В той день ти раділа життю, кожному промінчику сонця, і ніхто не міг подумати, що смерть чорною пеленою вже нависла над тобою. А зараз і сонце не так світить, і пташки не так співають, бо всі сумують за тобою. Сумують всі, бо не стало людини, яку Бог наділив золотими руками, добрим серцем, щирою душею. Ти була чистою, світлою людиною, якщо такі ідуть, — земля сиротіє. Низько схиляємо голови над твоєю могилою, біль розриває душу, сльози заливають очі, але щось змінити ми не в силах, така вже воля Божа. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство тобі Небесне і вічний спокій.

Вічно сумуючий чоловік, діти і вся рідня

Кажуть, Бог забирає найкращих...

15 жовтня — 40 днів світлої пам’яті Наталії МиколаївниТИМОЩУК

Минає 40 днів тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами. Не стихає біль в наших серцях. Ти була для нас опорою, порадницею, найпрекраснішою дочкою, сестрою, онукою. Ти весь час турбувалася про нас, забувала думати про себе. Спасибі тобі, рідненька, за турботу, життєву мудрість. Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Вічно сумуючі мама, брат, бабуся, свекор, свекруха та всі рідні

15 жовтня — 40 днів, як перестало битися серце коханої жінки, дорогої матусі — Наталії Миколаївни ТИМОЩУК

Ти пішла з життя такою молодою і вродливою. Не вистачає господині в домі, материнської любові, ніжного слова, рідного погляду, усмішки, голосу, поради. Нехай наші сльози не тривожать твоїх снів, бо ти завжди із нами. Царство тобі Небесне і земля пухом.

Вічно сумуючі чоловік Сергій, дочка Ангеліна, сини Назар і Олексій

12 жовтня минає рік, як немає з нами нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся — Миколи Івановича ЯНЦЯ

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, дочки, зять, онуки та сваха

13 жовтня — 40 днів світлої пам’яті найдорожчої у світі людини — батька, дідуся, чоловіка — Володимира Андрійовича Михнюка

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Рано Ти пішов від нас, це непоправна втрата для нашої родини. Ти був працьовитим, Людиною величезної душі, безсумнівної честі, сумління та чистої людської гордості, Людиною життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Не віриться, що вже ніколи не почуємо рідного голосу, батьківської поради. Як Ти усім нам потрібний, ми сумуємо за Тобою. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто Тебе знав. Спи спокійно, любий наш, Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

З глибоким сумом дружина, діти, внуки

16 жовтня минає 40 днів гіркої втрати та світлої пам’яті дорогої нам людини — Олександра Олександровича ТЕНЯНКА

Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, не заживе ніколи рана, в серцях навіки будеш ти. Ти був для нас опорою, порадником, гарним батьком, чоловіком, дідусем. Пам’ять про тебе — завжди з нами. Царство тобі Небесне, рідненький.

Сумуючі дружина, діти, онук, мати

Ще жити багато на думці було і, може, прожив би, та сонце зайшло…

8 жовтня — 9 днів світлої пам’яті Василя Івановича КРАВЧЕНКА

Неначе день, пройшли роки, як швидко час минає… Ти вже не станеш на поріг — тебе із нами вже немає…

Вічно сумуючі дружина, сини, невістки, онуки, онучки та всі рідні

8 жовтня минув рік, як не стало дорогої і рідної нам людини — Володимира Дмитровича РАДЧУКА

Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Важко підібрати слова, щоб виміряти наш біль. Пам’ять про тебе буде завжди жити в наших серцях. Вічний спокій тобі, рідненький.

Сумуємо, дружина, діти, онуки, рідні

9 жовтня минуло 18 років світлої пам’яті, як немає з нами нашої дорогої матусі, бабусі та дружини Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

На душі і в серці — біль, не стихає ні на мить печаль, залишаючи вічну утому. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Ти в нашій пам’яті — завжди жива. Таких, як ти, ніколи не забувають, а пам’ятають. Світла і вічна пам’ять про тебе залишиться у наших серцях. Усі, хто знав, — згадайте разом з нами добрим словом, тихою молитвою. Вічний спокій твоїй добрій душі і Царство Небесне.

Сумуючі чоловік, діти, онуки, родичі та друзі

ПОДЯКА

Дякуємо адміністрації та колективу міського Водоканалу, туристичному клубу «Романтик», всім родичам, сусідам, знайомим, хто розділив з нами наше горе та допоміг у похованні брата — Бориса Васильовича ЛУЩАНА

Низький всім уклін. Хай Господь Вам допомагає.

Рідні