Данило (імена в матеріалі змінено) від свого брата отримав подарунок — довгий мисливський ніж. Дуже цьому радів. Крутив холодну зброю, проводив пальцем по лезу і, зрештою, видихнув:
— Спасибі, братику! Догодив!
Кажуть, подарувати ніж — погана прикмета…
РОКОВЕ ПАДІННЯ
Данилу в житті не щастило. Хіба це життя — постійно бути на мізерних підзаробітках? Поїздивши по будівництвах, він вирішив, що така кар’єра для нього — просто нудьга.
А тут ще, як на зло, вийшов прогулятися, крок ступив — підсковзнувся, очуняв — гіпс. Пересуватися довелося на милицях. Зате з’явилася вагома причина дармоїдствувати.
— Чого ти, мамо, на роботу мене гониш? Я ж — інвалід.
72-річна Марія Федорівна спочатку дійсно «гнала» Данила на роботу, а потім його пожаліла, мовляв, який із покаліченого чоловіка робітник?
А Данило цього тільки й чекав. Годують, одягають, інколи й на випивку дають.
«ЗАЛІЗНА ЛЕДІ»
Від такого життя у Данила характер не змінювався. Був він чоловіком запальним, вразливим, ліз у бійки, лайкою «крив» майстерно.
Одного разу Данило навіть одружився. Була в нього подруга Кароліна. Фігурна, з романтичними очима й діловитою хваткою хижака. Кароліна «вертілася» в якихось аферах, вирішувала питання. Словом, їй терміново потрібен був штамп у паспорті. Так би мовити, для солідності.
— Красунчику мій, а чи не сходити нам та розписатися?
Данило почухав потилицю:
— Тобі це треба?
— Треба, — сказала «залізна леді» Кароліна.
Штамп поставили. І Данило став одруженим. Жили вони, певна річ, окремо. Кароліна взагалі рідко виконувала свої подружні обов’язки.
ДАНИЛОВІ ВИКРУТАСИ
А Данило жив у одній кімнаті з матір’ю. Старенька намагалася сина вчити уму-розуму, але з часом зрозуміла, що з цього нічого не вийде. Адже навіть армія сина до праці не привчила. Колись він дослужився до єфрейтора у військах з охорони спецоб’єктів. Проте і там за нього всю роботу виконували «салаги».
У другій кімнаті жив брат Андрій із сином Артуром та дружиною Оленою. Брат не тільки робив подарунки Данилові, а й влаштовував пікніки на природі.
Якось Андрій запросив брата на риболовлю. Був ще там такий собі Микола. Не стільки риби наловили, як добряче випили. Навіть почали співати. Але в процесі «пиття і співання» Данило натякнув Миколі, що той — нехороший чоловік.
Микола образився. А Данило схопив із газетки ніж і замахнувся на нього.
Щоправда, брат не дав розгулятися емоціям Данила, перехопивши його руку з ножем. Данило «відходив» довго. Він спалахував, як порох, і пригасити його було нелегко. Однак Андрій із цим упорався. Поки що...
ЗА ВАЖЛИВОЮ РОБОТОЮ
Одного разу навесні Данило прокинувся рано-вранці. Добре поснідавши, вирішив зайнятися доброю господарською справою — розбиранням курки до обіду. Він наточив ніж (братів подарунок), а курячу тушку акуратно розрізав. Потім ніж помив і поклав сушитися на батарею.
Від такої роботи Данило ніби втомився і вирішив, що йому потрібно відпочити. Як? Звичайно, випити.
— Мамо, налий синочку горілочки, дуже випити хочеться.
— Скільки вже можна? Більше ста грамів не дам. Обійдешся.
— Не буркай, мені цього досить.
Данило випив. Потепліло. Стало краще. Ще поїв. А відтак ліг спати.
Прокинувся під вечір. Пішов курити на балкон. Там Данило в баночці вирощував цибулю — для закуски.
КРИВАВА СУТИЧКА
На балконі було прохолодно, потрібно цибулю забрати в кімнату, а то замерзне. Данило взяв баночку із цибулиною і почав обережно рухатися в кімнату. Йти йому було непросто, адже нога зламана. Сталося так, що воду з баночки він таки розлив.
З’явився Андрій, спалахнув, кивнувши на калюжу:
— Що, братику, вже не можеш дійти до туалету? Може, в тебе енурез?
Мати докинула:
— А прибирати хто буде? Сидиш на моїй шиї. Хоча би не смітив.
Андрій додав:
— Та дармоїд він. І п’є, не просихаючи.
Андрій підійшов до брата і пальцем постукав того по голові, так би мовити, з метою виховання.
Данило образився. Відштовхнув брата. Андрій упав, однак швидко скочив, схопив табуретку і «приклався» нею по братовій голові. Табуретка розлетілася на друзки.
Данило ступив до батареї і схопив мисливський ніж — Андріїв подарунок. Брат перехопив його руку з ножем.
На шум у кімнату знову ввійшла мати, стала між синами:
— Зупиніться, іроди! Що ви робите?
Але Данило вже нічого не чув. У його очах стояв туман — від горілки, від образи, від злості. Матір він ударив ножем у бік.
— Не лізь, стара, коли розмовляють чоловіки!
Марія Федорівна мовчки осунулась.
А Данило відмахнувся і порізав Андрія. Ніж випав з руки і глухо вдарився об долівку.
Мати мовчки підвелася.
— Дай перев’яжу рану, Андрійку.
— Не хвилюйся, я в нормі.
Андрій твердо стояв на ногах, а ось мати вже впала і не рухалася.
Данило мовчки сів на диван. Здається, він протверезів.
Син Андрія, Артур, побіг викликати «швидку» і міліцію.
Халат матері просочився кров’ю. Весь у крові був і Андрій. А Данило пішов покурити на балкон.
Марія Федорівна померла на місці.
— Данило допомоги не потребував, хоча в нього на голові були сліди крові. Андрія доставили до лікарні — у нього були численні порізи на грудях, — констатував лікар «швидкої».
— Заяв від учасників пригоди і їхніх сусідів раніше до мене не надходило. Тож і не було причини відправляти Данила лікувати від горілки, — говорив пізніше дільничний інспектор.
ВИРОК
— Після затримання Данило поводився спокійно. У період слідства свою вину повністю не визнав, казав, що удару матері завдав випадково, борючись із братом. Попри смерть близької людини, Данило не розкаявся, співчуття не проявив, — казав на суді слідчий.
Суд Данилу виніс вирок — 15 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму.