Життя! Воно дається людині для того, щоб прикрасити його своєю працею, залишити згадку у людей, з якими працюєш, творити добро на землі. Таким творцем, світочем науки, чудовим педагогом є Любов Кирилівна КИЯНЕЦЬ, яка працює у НВПЕТ ось уже 42 роки!
А починалось це так. Мрія збулась — стала студенткою фізико-математичного факультету Житомирського державного педагогічного інституту імені Івана Франка, який за­кінчила успішно. Наступний етап — професійне сходження: робота за направленням на посаді вчителя математики і фізики у Киянській середній школі Новоград-Волинського району.
Почала працювати — й одразу відчула себе у рідній стихії, швидко влилася в колектив і завоювала його симпатії.
— У викладанні фізики і ма­те­матики дуже важливо до­могтися від учнів свідомого обгрунтованого розв’язування задач, щоб вони опиралися на вивчені означення, теореми, закони, щоб набуті ними знання нерозривно пов’язувалися із практичними навичками, — говорить Любов Кирилівна.
Кожен урок вчителька на­магається будувати так, щоб він був цікавим та зрозумілим.
1971 рік. Почалася робота у на той час Новоград-Волинському машинобудівному технікумі, коли він був ще філією. Любов Кирилівна згадує, що працювати тоді було дуже цікаво. Адже студентами були робітники за­воду сільгоспмашин, які пра­цювали на різних посадах, ма­ли неабиякий досвід роботи, але не вистачало теоретичних знань. От і доводилося їм, відпрацювавши зміну в цеху, сідати за парти. Це були досить поважні люди, які з великою відповідальність ставилися до навчання.
— Тому перші уроки для мене були непростими, я навіть трішки побоювалась. Але мої переживання були марними. Гарними і дружніми склалися мої сто­сунки з уже дорослими студентами. Я відчувала від них і повагу, і розуміння, — пригадує Любов Кирилівна.
Добираючи запитання і завдання, особливу увагу Любов Киянець приділяла виявленню у студентів умінь спостерігати, порівнювати, аналізувати, ви­діляти головне, систематично робити висновки та обгрунтування.
1981 рік. Враховуючи високу фахову підготовку, методичну майстерність Любові Кирилівни, її було призначено завідуючою технічним відділенням, потім електричним, а далі економічним від­діленням. І так було 20 років.
Для кожного студента з багатьох поколінь випускників технікуму Любов Кирилівна завжди знаходила і вимогливе, і доброзичливе слово, а для деяких — стала другою матір’ю.
У власній родині разом із чоловіком виховала працелюбних дітей — сина і доньку.
Донька Оля працює вчителькою початкових класів у гімназії. І ось уже 16 років запалює в дитячих душах іскру любові до знань. Виховує сина, внука Любові Кирилівни, Назара. Навчається Назар у 6 класі гімназії, відмінник. Має звання «Гордість початкової школи», нагороджений грантом екс-Голови Верховної Ради України Литвина.
Син Сергій у званні під­пол­ков­ника вийшов у від­ставку, але продовжує працюва­ти у центральному апараті НКРЕ. Його доньки Олена та Аня нав­чаються у вищих нав­чаль­них закладах Києва. За спеціальністю обоє — еко­номісти. А внучка Оленка вже подарувала Любові Кирилівні першого правнучка Ростислава, якому вже 2,5 рочки!
У щоденній праці, у творчих пошуках пролетіли роки. Днями Лю­бові Кирилівні виповнюється 70 років. Ніколи не скажеш при зус­трічі з цією жінкою, що їй стільки літ! Напевно, Бог помітив її при народженні і помазав еліксиром молодості, дав їй освіченість із не­стан­дартним мисленням. А ще — велику любов до життя, до дітей, володіння дитячою психологією, своїм предметом та методикою його викладання.
У переддень ювілею ми запитали Любов Кирилівну:
— Про що Ви мрієте?
— Щоб діти були здоровими, хотіли вчитися, а знання цінувалися б державою.
Любов Кирилівна має звання «Вик­ладач-методист», двічі Відмінник освіти України, неодноразово нагороджувалася грамотами Міністерства освіти України і подяками.
Тож, Любове Кирилівно, прий­міть слова глибокої вдячності за успіхи у сфері освіти, за ви­сокий професіоналізм і ком­петентність, педагогічний талант, цілеспрямованість і кропітку працю. Зичимо вам щастя і здоров’я, успіхів у роботі, тепла і злагоди, родинного затишку і любові ваших рідних, близьких та друзів. Нехай ніколи не вичерпаються доброта і мудрість у вашому серці!