На теренах нашого краю знайдені стоянки первісної людини, які датують приблизно 150-110 тисяч років тому.
1257 рік — Звягель вперше згаданий в Іпатіївському літописі, як місто Галицько-Волинського князівства, у зв’язку з тим, що князь Данило Галицький (1201-1264 р.р.) за непокору спалив Звягель, жителів же його поділив між братом Васильком та своїми синами. Ранні дослідники припускали розміщення древнього Звягеля на місці руїн замку-фортеці, що знаходиться в центрі міста. Але ці гіпотези були спростовані у 1988 році, завдяки роботі експедиції Інституту археології НАНУ, яку очолював Б.А.Звіздецький.
За 10 років досліджень було доведено, що перше місто розміщувалось у городищі на крутому правому березі р.Случ (за нинішньою об’їзною дорогою). Городище було укріплене глибокими ровами та валами зі сходу, з північної та південної сторін протікають заболочені рівчаки. В’їзд на городище простежується з південної сторони.
На городищі під час розкопок знайдена велика кількість предметів давньоруської матеріальної культури ХІІ-ХІІІ ст. та матеріали, які датуються ІХ-Х ст.
У 1988 р. у 500-х метрах на схід від південного городища будівельники дороги знайшли майстерню з виплавки металу (кузню), яку археологи датують більш раннім часом, ніж городище.
Знайдена на городищі матриця (форма для відлиття колтів) свідчить про те, що Звягель був центром ювелірної справи, де виготовляли срібні з позолотою порожні всередині підвіски — колти та інші срібні прикраси із використанням чеканки, техніки зерні та скані, де застосовували зварювання.
Річкою Случ проходив торговий шлях, а оскільки люди, що оселились на городищі, займались ковальською справою, то навколо стояв дзвін від ковадла та молота, і купці, ще не бачивши поселення, знали, що наближаються до міста Звягеля (одна з легенд стосовно походження назви).